Україна в першій світовій війні

Основними причинами початку Першої світової війни було різке загострення економічних, політичних і військово-стратегічних інтересів між головними капіталістичними країнами. Більшість із них вважали за необхідне здійснити переділ уже поділеного на той час світу.

Приспільних інтересах держав-учасниць війни були і суто національні. Німеччина не хотіла миритись із залежністю її промисловості від поставок сировини із Росіїта США. З її боку було бажання відтіснити Росію з України на схід і використати українську територію як плацдарм для просування до нафтоносних районів.

Росія мала свої інтереси у Галичині, Буковині й Закарпатті. Вони вписувалися в доктрину необхідності «приєднати» до Росії давні «руські землі».

Австрія передбачала декілька можливих варіантів вирішення українського питання, а саме: приєднати українські землі до імперії, передати їх майбутній Польській державі, створити «санітарний» кордон проти впливів Росії, віддати Україну під протекторат Німеччини.

Угорці хотіли зберегти свої позиції у Закарпатській Україні. Румунія прагнула включити Бессарабію і частину Буковини до складу майбутньої Великої Румунії. Поляки розраховували на приєднання до майбутньої Польської держави галицьких земель як«історично польських».

Серед наддніпрянських українських політичних сил не було єдиної позиції щодо війни. Вважалось, що перемога Росії змусить її послабити національний гніт і наблизить свободу для пригноблених народів, і тому підтримували царський уряд у війні.

Частина українських соціал-демократів на чолі з С.Петлюрою і В.Винниченком підтримували проурядові, проросійські оборонні позиції.

Українські есери підтримали гасла проти війни і поразки уній свого уряду. Вони вважали за необхідне відібрати землю у російських і польських поміщиків і передати українським селянам. Їхня політична позиція полягала у визволені власного народу. З 1915 р. вони видавали журнал«Боротьба», у якому відстоювалися саме такі позиції, носіями яких були М.Шаповал, П.Христюк, М.Залізняк та ін.

ТУП післятривалих дискусій у 1916 р. вирішило зайняти у війні позицію нейтралітету: ні за війну, ні проти війни.

Українці Галичини орієнтувалися на Німеччину й Австро-Угорщину, на їхню перемогу у війні і перехід під їхній протекторат всієї України.

2 серпня 1914 р . у Львові засновано Головну Українську Раду, до якої увійшли представники трьох головних українських партій: Націонал-демократичної, Радикальної іСоціал-демократичної. Головою Ради обрано К.Левицького, заступниками М.Павлика, М.Ганкевича і С.Барана. Саме цей орган мав на час війни представляти і захищати інтереси українського народу, який перебував у складі Австро-Угорщини. Першим кроком Головної Української Ради стало звернення 3 серпня з Маніфестом до всіх українців Австро-Угорщини, у якому їх закликали стати одностайно проти царської Росії.

Важливим політичним кроком Головної Української Ради було рішення про створення у Львові у складі австро-угорської армії добровільного Легіону Українських січових стрільців (УСС).

Січовим Стрільцям довелось пройти складний і героїчний шлях. 27-29 вересня 1914 р. вони вже вели бої у Карпатах. 29 квітня – 2 травня1915 р. стримували російські підрозділи у районі гори Маківка. 2 вересня1916 р. у боях на г. Лисоня ЛУСС втратив вбитими, пораненими та полоненими майже 700 вояків.

4 серпня1914 р. у Львові з ініціативи Д. Донцова та В. Дорошенка і підтримки Німеччини утворений Союз Визволення України, який виступав за самостійну Україну і підтримку у війні Німеччини.

Військові дії на території України відбувались з перемінним успіхом. На початку вересня 1914 р. російська армія зайняла значну частину Східної Галичини. Почалися репресії проти представників українського національно-визвольного руху.

В квітні 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких і австро-угорських військ. Їх вдалося повернути більшу частину втрачених територій.

В березні 1916 р. почалася успішна наступальна російської армії – «Брусиловський прорив», внаслідок російські війська зайняли Чернівці, Коломию, Луцьк.

Військові дії виснажували супротивні сторони. І в Росії, і в Австро-Угорщині значно посилились опозиційні настрої.