Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тези доповідей.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
498.18 Кб
Скачать

Досвід лікування вульвовагінітів у сполученні із дисплазіями шийки матки

EXPERIENCE IN THE TREATMENT VULVOVAGENIT CERVICAL DYSPLASIA

Клочкова К.С. студентка 6 курсу медичного факультету КМУ УАНМ

Кафедра акушерства та гінекології

Зав.кафедри –д.м.н.,проф. Сенчук А.Я.

Науковий керівник – Калюжна В.М.

З метою вивчення клінічної та лабораторної ефективності і безпечності вагінального застосування препарату Ломексин для лікування вульвовагінітів, обумовлених кандидати і мікробними асоціаціями в сполученні з плоскоклітинними дісплазіями шийки матки обстежено і проліковано 50 хворих віком від 18 до 37 років.

Вульвовагініти, які обумовлені грибами, що вегетують у формі дріжджів, грибів, що брунькуються, й у формі міцелію, діагностуються у 13,8 % мікроскопій вагінальних мазків. При цьому тільки у 50,0% хворих діагностується умовно патогенна флора у вигляді грам позитивних коків, а повна відсутність паличок Додерлейна у 54,0% і їхня недостатність у 44,0%. Дивлячись на подібний мікробіоценоз піхви можна виключити застосування з лікувальною метою препарати, які містять антибіотики.

Результати мікроскопії мазків із піхви через 1 тиждень після закінчення лікування вказували на наявність у 47 (94,0%) пацієнток І-ого та ІІ-ого ступеня чистоти піхвової флори. У кожному випадку у піхвових мазках нами не були визначені форми дріжджових грибів, що вегетують. Поодинокі клітини дріжджового гриба були знайдені у 6 (12,0%) пацієнток, яких лікували Ломексином. Наявність у мазках поодиноких клітин дріжджового гриба у пацієнток із відсутністю скарг і ознак вагініту під час обстеження ми розцінювали як ефективне лікування і не вважали рецидивом захворювання,оскільки клітини дріжджового гриба можуть бути зараховані до нормальної флори піхви.

Клінічна і лабораторна ефективність застосування препарату Ломексин для лікування вульвовагінітів, обумовлених дріжджовими грибами у формах, що вегетують, в комплексі з умовно-патогенною формою становила 94,0%. Висока ефективність препарату, добра переносимість, зручність застосування, наявність лікарських форм для одночасного лікування статевих партнерів та відсутність побічних ефектів дозволяють рекомендувати його для широкого використання у клінічній практиці.

Регуляція процесів ремодуляції кісткової тканини при фізичних навантаженнях

REGULATION OF BONE REMODULATION ON EXERTION

Савчук В.О., студент І курсу, факультету здоров’я, фізичного виховання та туризму

Національний університет фізичного виховання та спорту України

Зав. кафедрою – проф. О.О. Шевченко

Науковий керівник – доц. С.В. Бабак

Рухова активність людини впливає практично на всі системи гормональної регуляції, які забезпечують адаптивні процеси в кістковій тканині. Це стосується суттєвих змін в рівні статевих стероїдів, стероїдів наднирників, цитокінів, простагландинів, соматотропного гормону, лептина та ін. Ремодуляція кісткової тканини знаходиться під контролем ростових факторів та цитокінів, які узгоджують процеси резорбції та утворення кісткової тканини. Транскрипційний фактор Cbfal регулює процес диференціації периваскулярних клітин на преостеобласти (Martin; Thissen et al., 1994). З іншого боку, остеоцити виробляють речовини, що стимулюють проліферацію преостеобластів. Це призводить до секреції фактора M-CSF, а також ліганда рецептора-активатора RANKL, що стимулює ріст колоній макрофагів – остеокластів, які здійснюють резорбцію кісткової тканини (Musey et al.,1993). При руйнуванні кісткової тканини кістковий матрикс вивільнює ряд речовин, у тому числі й інсуліноподібні фактори росту та трансформуючі фактори росту (TGF). Ці фактори стимулюють процеси синтезу колагену остеобластами, тобто відбувається мінералізація матриксу (Rosen, Donahue, 1998). Перебудова кісткової тканини у людини триває до 90 діб (цикл). Кожний етап регулюється з боку ендокринної та нервової системи, оскільки в кістці виявлена велика кількість нервових волокон. Imai S. i Matsusue Y. (2002) отримали сигнальні молекули нервів, які мають модулюючий вплив на діяльність кісткових клітин. Багато із сигнальних молекул, які можуть виступати в якості еферентних агентів на клітинах кістки, відносять до категорії нейропептидів. Фізичне навантаження прискорює дані процеси.