- •Коморбідні захворювання при обструктивному бронхіті у дітей
- •Відношення до здорового способу життя студентів вузів
- •Мікроекология піхви у жінок після пологів
- •Нові аспекти дитячої хірургії: лапароскопічна хірургія у дітей
- •Можливості застосування велоергометрії для оцінки стану серцево-судинної системи у дітей з первинною артеріальною гіпертензією.
- •Тиреоїдний стан вагітних в умовах йододефіцита
- •Рак щитоподібної залози у дітей
- •Альтернативна медицина
- •Клінічне значення мелатоніну у розвитку клімактеричного синдрому
- •Прогнозування вагітності у жінок з невиношуванням плода
- •Особливості перебігу вагітності та пологів у пацієнток з хронічним сальпінгоофоритом
- •Досвід лікування вульвовагінітів у сполученні із дисплазіями шийки матки
- •Регуляція процесів ремодуляції кісткової тканини при фізичних навантаженнях
- •Гормони мелатонін і серотонін
- •Морфофункціональні показники матки і ендометрію у хворих із поліпозом ендометрію.
- •Клінічна ароматерапія
- •Гіперреактивність бронхів – важлива проблема сучасної педіатрії
- •Стоматологія особливості протезування пацієнтів з повною втратою зубів при дистальному положенні нижньої щелепи
- •Показання до дистального переміщення зубів
- •Шкідливі звички та прикус у дітей
- •Розповсюдженість скупченості зубів і тортоаномалій та причини їх виникнення.
- •Способи лікування дітей та підлітків з різними формами адентії.
- •Особливості КомплекснОї підготовкИ зубів та їх коренів до зубного протезування
- •Особливості проведення диференційної діагностики відкритого прикусу у пацієнтів різного віку.
- •Особливості лікування пацієнтів з відкритим прикусом в залежності від періоду формування зубощелепного апарату.
- •Зубне протезування дефектів зубних рядів фронтальної ділянки у дітей в тимчасовому періоді прикусу
- •Значення аксіографії при протезуванні незнімними ортопедичними конструкціями
- •Вибір композиційного пломбувального матеріалу для адгезивного волоконного шинування зубів у хворих на генералізований пародонтит з урахуванням механічних властивостей твердих тканин зубів
- •Оптимізація діагностики порушень зубощелепного апарату у пацієнтів з дефектами зубів та зубних рядів ускладненими вторинними зубощелепними деформацiями
- •Протезування пацієнтів з частковою втратою зубів знімними протезами, виготовленими з різних базисних матеріалів.
- •Особливості лікування травматичних ушкоджень зубів.
- •Лікування глибокого прикусу у віковому аспекті.
- •Профілактична медицина кімнатні рослини та їх вплив на стан здоров`я людини в житлових помешканнях.
- •Формування особистості дитини від народження до шкільного віку.
- •Бренд в медичному розумінні і економічне поняття терміну.
- •Фармація та Фармакологія методи ізолювання отрут грибів
- •Використання базиліку камфорного в народній медицині
- •Методи виявлення канабіоїдів у біологічних рідинах
- •Використання бруньок тополі чорної в народній медицині
- •Дослідження кількісного вмісту пігментів у плодах cucumis sativus l.
- •Плоди помідору – перспективна сировина для медицини
- •Рукола – нова перспективна рослина для медицини
- •Перспективи використання аканту в традиційній медицині
- •Дослідження кількісного вмісту пігментів у сережках corylus avellana l.
- •Місце вишні звичайної в народній медицині україни
- •Використання пижма звичайного в народній медицині
- •Ефективність фітотерапії в лікуванні тонзилітів та фарингітів
- •Фитопрепараты в комплексном лечении заболеваний суставов
- •Антагоністи кальцію
- •Інгаляційні стероїдні засоби, та їх переваги в лікуванні бронхіальної астми
- •Альбендазол
- •Нанофармакологія як наука, її цілі, завдання та перспективи
- •Біотехнології
- •Зидовудин як противірусний препарат для лікування сніДу
- •Ефективність абіліфая у лікуванні шизофренії
Біотехнології
BIOTECHNOLOGY
Коваленко І.М., студентка 3-го курсу фарм. ф-ту КМУ УАНМ
Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації
Зав. кафедрою - д.м.н., проф. Туманов В. А.
Науковий керівник: ас. Яковлєва І.Ю.
Актуальність: природні технології останнім часом стали брендом наукових розробок. Ці засоби отримують диспергаційним та конденсаційним методом.
Мета дослідження: встановити доцільність розвитку нанофітології як науки.
Методи дослідження: аналіз даних вітчизняної і зарубіжної літератури, відомостей інтернету.
Результати дослідження: нанотехнології запрограмовані в природі. Хімічна будова ксенобіотиків включає функціональні групи, аналогічні тим, що входять до складу біотиків та схожі за хімічною будовою і за розміром сполуки починають конкурувати за місця зв’язування з рецептором. При захворюваннях організм потребує надходження біологічно активних сполук, що сприяють відновленню порушених функцій організму. Були отримані нанорозмірні сполуки, які складаються з полімерної пектинової матриці та кверцетину, кислоти ацетилсаліцилової. Натуральні рослинні продукти харчування також містять нанокомпозити, що перебувають у стані біохімічних взаємодій з біомолекулами ензимів, гормонів, компонентів матриксу. Потрапляючи в організм, вони шукають рецептори, подібні за конформацією і розміром. Заблокованість рецепторів призводить до руйнування клітинних мембран. Для запобігання цього створюють і нанофітокомплекси, що стабілізують структуру клітинних мембран. Вони сприяють детоксикації організму, мають сечогінну, жовчогінну, гіпохолестеринемічну дію. Фітокомплекси містять багато речовин з антиоксидантними і антирадикальними властивостями. Мембрани стабілізуються завдяки реакціям взаємодії з біологічно активними сполуками, здатними до самоорганізації у висококристалічні структури, які мають назву фракталізовані структури.
Висновки: завдяки особливостям технології і структури фітоконцентрати виявляють різнобічну фармакологічну активність і можуть нормалізувати обмін речовин і функції організму.
Зидовудин як противірусний препарат для лікування сніДу
ZIDOVUDINE AS ANTIVIRALS OF AIDS
Батьковська А.М., студентка 4-го курсу медичного факультету КМУ УАНМ
Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації
Завідувач кафедри – д.м.н, професор Туманов В.А.
Науковий керівник: к.м.н. Тимченко І. М.
Створення противірусних засобів є однією з найбільш складних завдань хіміотерапії інфекцій. Пов'язано це з тим, що РНК-і ДНК-віруси є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. У процесі розмноження віруси в основному використовують апарат біосинтезу клітин макроорганізму, певним чином модифікуючи його. Глобальною проблемою є лікування синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Викликається він спеціальним ретровірусом. Терапія СНІДу вимагає застосування протиретровірусної, імуномодулюючої, а також симптоматичної терапії. З пртівовірусних препаратів застосовується тільки азидотимидин (3-азидо-3-дезокситимидина). Комерційний препарат азидотимидина отримав назву зидовудин (азидотимидин, ретровір).
Мета дослідження: Дослідити принцип і механізм дії зиновудина на хворих зі СНІДом, вивчити його фармакокінетику та фармакодинаміку.
Матеріали і методи дослідження: На базі проведених лабораторних досліджень по спостереженню за лікуванням хворих на Віл/СНІД інфекцію різних вікових груп.
Результати дослідження: Фармакодинаміка. Противірусний засіб, із високою активністю по відношенню до ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Конкурентно блокує зворотню транскриптазу, вибірково інгібує реплікацію вірусної ДНК.
Потрапляючи в клітину (як в інфіковану, так і в інтактну), діюча речовина препарату − зидовудин, за участю клітинних кіназ піддається фосфорилюванню з утворенням три фосфатного з’єднання. Зидовудин-трифосфат діє як інгібітор і, одночасно, як субстрат для зворотної транскриптази віруса. Утворення вірусної ДНК також блокується завдяки впровадженню зидовудина-фосфата в відповідні ланцюжки її молекули з наступним розривом ланцюжків. Конкуруюча взаємодія зидовудина-трифосфата із зворотною транскриптазою віруса імунодефіциту людини приблизно в 100 разів сильніша, ніж із людською α-полімеразою.
Фармакокінетика. Всмоктування. Зидовудин швидко абсорбується із кишечника, біодоступність становить 60-70 %. Максимальна концентрація в сироватці крові після внутрішнього прийому досягається через 30 хвилин. Зв’язування із білками плазми крові становить 34-38 %.
Розподіл. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 50 % від вмісту препарату в плазмі. Виявляється у спермі, грудному молоці, амніотичній рідині, крові плода. Не кумулює. Концентрація препарату в плазмі крові дитини при народженні аналогічна концентрації препарату в плазмі крові матері при пологах.
Виведення. Піддається розпаду в печінці шляхом кон’югації із глюкуроновою кислотою. Основний метаболіт –5-глюкуронілазидотимідин, екскретується нирками і не виявляє противірусної активності. 30 % препарата виводиться нирками в незміненому вигляді.
При нирковій недостатності можливе накопичення метаболітів, що підвищує ризик проявів токсичної дії. При печінковій недостатності та у хворих на цироз печінки можлива кумуляція внаслідок зниження інтенсивності зв’язування препарату з глюкуроновою кислотою. Гемо- і перитонеальний діаліз не впливають на елімінацію зидовудина.
Застосування зидовудину слід починати якомога раніше. Терапевтичний ефект його проявляється в основному в перші 6-8 міс. від початку лікування. На жаль, зидовудин не виліковує хворих, а лише затримує розвиток захворювання. Крім того, до нього розвивається лікарська стійкість ретровірусу. В даний час ведуться широкі пошуки нових лікарських препаратів і вакцин, які гостро необхідні для зміни вкрай несприятливої епідеміологічної ситуації зі СНІДом. З побічних ефектів зидовудину на перше місце виступають гематологічні порушення: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцітемія. Можливі голвна біль, безсоння, міалгія, пригнічення функцій нирок.
Висновок: Зидовудин - противірусний (антиретровірусний) засіб; засіб для лікування ВІЛ-інфекції. Блокує зворотну транскрипцію - ключовий процес реплікації ретровірусів, включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Є як інгібітором, так і субстратом для дії вірусної зворотної транскриптази. Застосовується для лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами; для зниження трансплацентарної передачі ВІЛ у вагітних ВІЛ-позитивних жінок і у дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів, може застосовуватися для профілактики професійного зараження осіб, які отримали уколи і порізи при роботі з ВІЛ-забрудненим матеріалом. Розчин для в /в інфузій застосовується для лікування серйозних проявів ВІЛ-інфекції у пацієнтів зі СНІД або комплексом, пов'язаним зі СНІД, які не можуть приймати препарат всередину.