Альбендазол

ALBENDAZOLE

Древаль Т.І., студентка 4 курсу, 802 групи медичного факультету КМУ УАНМ

Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації

Зав. кафедрою - д.м.н., проф. Туманов В.А.

Науковий керівник - к.м.н. Тимченко І.М.

Вступ. Хвороби, що викликаються гельмінтами, відомі людям з глибокої давнини. В даний час синтезовані високоефективні протигельмінтні препарати. Їх особливістю є низька токсичність. Багато з цих препаратів мають дуже важливу властивість - полівалентність дії, тобто діють відразу на декількох паразитів. Одним з таких найбільш ефективних протигельмінтних препаратів є альбендазол. Альбендазол - синтетичний препарат з групи бензімідазолів, який має широкий спектр дії при гельмінтозах. Субстанція практично нерозчинна у воді, розчинна у неполярних розчинниках.

Механізм дії. Альбендазол порушує функцію мікротубулярного апарату клітини, викликаючи пошкодження тубулінового білка. Наслідком цього є біохімічні порушення в клітині - пригнічення транспорту глюкози і фумаратредуктази, яке лежить в основі пригнічення клітинного ділення на стадії метафази і з яким пов'язано пригнічення яйцекладки і розвитку личинок гельмінтів.

Мета дослідження. Опрацювання складу, технології та дослідження лікарських форм з альбендазолом для застосування у ветеринарній практиці.

Матеріали і методи дослідження - Переносимість Альбендазола вивчалася на експериментальних тваринах. Роботу виконували із застосуванням загальноприйнятих і визнаних у гельмінтології копроскопічних методів: гельмінтоскопічного, повного та неповного гельмінтологічного розтину, гельмінтолярвоскопічного, овоскопічних; токсикологічних; патологоанатомічного; гістологічного; гематологічних; біохімічних; імунологічного (Т- і В-лімфоцити); хіміко-токсикологічних.

Результати дослідження. Встановлено, що препарат в дозах 25 мг / кг маси тіла і вище пригнічує лейкопоез, викликаючи ембріотоксичну і тератогенну активність без порушень в постнатальному періоді. Репродуктивна здатність самців не порушується, не виявлено і морфологічних змін сім'яників. Не виявлено токсичного впливу Альбендазола на інші органи і системи. Однак при тривалому застосуванні високих доз препарату розвивається жирова дистрофія гепатоцитів. Встановлено, що препарат не має мутагенного ефекту. На основі експериментальних даних встановлена ​​можливість розвитку алергічних реакцій у людини при тривалому застосуванні високих доз. Кумуляція помірно виражена. Альбендазол тривало всмоктується (9,4 год). Час утримання препарата в організмі – 17,3 години.

Висновок. На основі токсикологічних досліджень встановлено, що засіб захисту тварин “Альбендазолу суспензія 2,5%” належить до малотоксичних препаратів, а “Альбендазолу гранули 10%” – до помірно шкідливих препаратів. Також встановлено високу терапевтичну ефективність “Альбендазолу суспензії 2,5%” при нематодозах та трематодозах овець.

Нанофармакологія як наука, її цілі, завдання та перспективи

NANOPHARMACOLOGY AS A SCIENCE OF ITS OBJECTIVES, ITS TASKS AND PROSPECTS

Капранов С.С ,студент 4 курсу медичного факультету КМУ УАНМ

Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації

Зав. кафедрою - д.м.н., проф. Туманов В.А

Науковий керівник - к.м.н. Тимченко І.М

Вступ. Розвиток нанонауки, впровадження його у фармакологію є дуже важливою і необхідною задачею. Адже використання властивостей наночасток дозволяє перейти на зовсім інший,нано-рівень лікування (рівень безпосередньої взаємодії з генетичним апаратом,корекції генетичних дефектів у геномі) і діагностики фарм. препаратами, збільшити їх біодоступність, точність дії,при цьому зменшивши кількість лікарської речовини необхідної для ефективної терапії, а отже і явища побічної дії. Нанофармпрепарати можуть забезпечити селективну адсорбцію ліків пухлинними клітинами, що допоможе проводити набагато ефективніше медикаментозне лікування пухлинних захворювань.

Мета дослідження. Визначити основні поняття та задачі нанофармакології. Охарактеризувати наночастки-носії. Визначити механізм дії нанофармпрепаратів. Недоліки нанофармпрепаратів.

Результати дослідження:

1. Нанофармакологія – це розділ фармакології, що вивчає фармакокінетику та фармакодинаміку нанофармпрепаратів( частка –нано (нм), це 10^-9 м що відповідає одному нанометру).

2. Основна задача нанофармакології та нанотехнології – розробка та виготовлення нових лікарських форм для нанофармпрепаратів, розробка та випробування нано-носіїв , та направленний транспорт нанофармпрепаратів до необхідних субклітинних і клітинних структур.

3.Типовий механізм дії нанофармпрепаратів:

- Транспорт лікарських речовин має відбуватися направленно до тканин-мішеней.

- Наночастки повинні вільно проходити через гістогематичні і клітинні бар’єри.

- Ноночастки повинні вільно надходити до внутрішньоклітинних компартментів.

- Має відбуватися контрольоване вивільнення лік.речовини з нано-носія.

- Після вивільнення, нано-носій повинен вільно метаболізуватися.

4. Наночастики-носії лікарської речовини мають різну будову і хімічне походження,що обумовлює різні механізми їх дії. Розглянемо основні їх класи: ліпосоми - сферичні одношарні та двохшарні фосфоліпідні мембрани що мають всередині лікарську речовину(ліпосомальні везикули). Великий плюс таких нанофармпрепаратів заклечається в тому, що ліпосоми здатні самостійно поглинати всередину середовище в якому вони знаходяться,утримувати і переносити молекули і йони цього середовища,очевидно, що «середовищем» виступає лікарська речовина. Хімічна (фосфоліпідна) будова ліпосом, обумовлює ії фармакотерапевтичні переваги. Направленість дії ліпосомних препаратів залежить від будови їх мембран,фізичних і хімічних властивостей везикул а також шляху введення ліпосомальних препаратів. Фуллерени - алотропічна форма вуглецю, що має близьку до сферичної форму( з діаметром 0,7нм.) і складається з нанотрубок що утворюють грані. Всередину вуглеводневого каркасу може бути вбудована велика кількість хімічних зв’язків що збільшує можливість їх модифікації. Великим плюсом фуллеренів є можливість їх ядер приєднувати вільні радикали,що робить їх перспективними для лікування захворювань,пов’язанних з пошкодженнями викликаними вільними радикалами (Хвороба Паркінсона,Альцгеймера,Ішемія тканин). Модифікований фуллерен С-60 скорочує синтез гістаміну в колоніях клітин приблизно в 50 разів без проявів негативних побічних дій, що відкриває абсолютно новий погляд на лікування алергії.,запалення,аутоімунних захворювань.

Дендримери – деревоподібні полімери молекули яких мають багато розгалужень. Вони мають розмір 1-10 нм. Всередині дендримерів можуть утворюватися порожнини,заповненні речовиною в присутності якої дендример і був синтезований (тобто можливо заповнити цю порожнину необхідною лікарською речовиною). При цьому треба захистити речовину оболонкою,яка буде попереджувати передчасне вивільнення лікарської речовини. Для адресованої відправки на поверхність оболонки треба прикріпити антитіла,що будуть обумовлювати специфічне нанофармпрепарату з поверхність клітин-адресатів. Дендримери мають великий потенціал не тільки для лікування,а й для діагностики, адже можливо утримувати на ії поверхні іони металів, що є контрастуючим агентом при методі магнітного-резонансу.

5. До окремої групи нанофармпрепаратів можна віднести наночастки металів(на основі заліза,магнію) що пришвидшують період загоєння ран на 30-80% порівнянно з нелікованними формами. Магнітні частки(МЧ),що складаються з феромагнітного або парамагнітного ядра і мають великий потенціал в використанні і варіабельність задач(від викликання локальної гіпертермії що збільшує чутливість пухлинних клітин до фармпрепаратів до використання наночасток оксиду заліза UPSIO як контрастної речовини при МР-ангіографії.)Наночастки сполук кальцію – розробленні Н.С Стрєлковим і ін. нанодисперстного рентгенаморфного кальцію глюконата (МАКГ). Цей препарат показав значний прогрес в лікуванні і профілактиці гіпокальціємії, отсеопарозу,парадонтиту і інших складних захворювань кісткової системи у всіх вікових групах пацієнтів. Нанокластери кремнію – мікрокаллоїдні частки,що викликають структурування води. Отримана вода має окисно-відновний потенціал (ОВП) міжклітинної рідини, під дією нанокластерів кремнію потенціюється дія класичних антиоксидантів.

6. Недоліки нанофармпрепаратів. Одна з найсерйозніших проблем при розробці нанофармпрепаратів – погана розчинність,багато ефективних субстанцій так і не стали лікарськими препаратами через погану розчиненність. Інша проблема це біодеградаційна можливість наночасток (тобто розпад їх до мас менше 25 кДа, які можуть виводитися нирками). Також наночастки можуть бути поглинені макрофагами і при поганій деградації, накаплюватися в них і викликати їх деструкцію. Взагалі до нанофармпрепаратів дійсні всі вимоги що до впровадження фармпрепаратів ( стандарти фармбезпеки) – GLP,GCP,GMP.

Висновок: Розробка та впровадження нанофармакологічних препаратів є однією з головних задач сучасної фармакології, адже виходячи з проведених вченими досліджень випливає що є необхідним впровадження більш ефективного медикаментозного лікування, ефективніших методів діагностики для успішного розв’язання проблем сучасної медицини.