Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тези доповідей.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
498.18 Кб
Скачать

Антагоністи кальцію

САLСІUM ANTAGONISTS

Можар Р., студент 4-го курсу мед. ф-ту КМУ УАНМ,

Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації

Зав. кафедрою - д.м.н., проф. Туманов В. А.

Науковий керівник: ас. Юсько Н.О.

Ішемічна хвороба серця є провідним чинником захворюванності та смертності населення багатьох країн світу. На Україні 59 % всіх смертей пов'язано з ураженням серцево-судинної системи. Так, на 1.01.2000р. летальність на Україні від хвороб системи кровообігу складає 900,6 на 100000 населення. Проблема терапії ішемічної хвороби серця і її ускладнень, найбільш небезпечним з яких вважається повна атріовентрикулярна (AV) блокада- актуальна задача сучасної медицини. Незважаючи на численні дискуссії в науковій літературі, антагоністи кальцію залишаються препаратами вибору при лікуванні АГ і стабільної стенокардії у хворих на ІХС.

Класифікація препаратів на основі хімічної структури: фенілалкиламіни (верапаміл, галлопамил); бензотиазепіни (дилтіазем, клентиазем); 1,4-дигидропіридини (ніфедипін, нитрендипин, ісрадипін, нікардипін, німодипін, амлодипін, лацидипін, фелодипін); дифенілпіперазини (цинаризин, флунаризин); диариламінопропіламін (бепридил). З практичної точки зору (в залежності від впливу на тонус симпатичної нервової системи і частоту серцевих скорочень) антагоністи кальцію ділять на дві підгрупи: препарати, що рефлекторно збільшують частоту серцевих скорочень (похідні дигідропіридину) і препарати, що рефлекторно зменшують частоту серцевих скорочень (верапаміл і дилтіазем) - за дії багато в чому схожі з бета-адреноблокаторами.

Основний механізм дії антагоністів кальцію полягає в тому, що вони гальмують проникнення іонів кальцію з міжклітинного простору в м'язові клітини серця і судин через повільні кальцієві канали L-типу. Знижуючи концентрацію іонів Ca2+ в кардіоміоцитах і клітинах гладкої мускулатури судин, вони розширюють коронарні артерії і периферичні артерії і артеріоли, мають виражену судинорозширювальну дію.

Таким чином, наявні на сьогоднішній день дані переконливо свідчать про ефективність і безпеку лікування антагоністами кальцію пролонгованої дії хворих на артеріальну гіпертонію. У ряді випадків, коли протипоказаний прийом інших гіпотензивних препаратів, ці ліки можуть бути препаратами вибору. Можливість призначати ці препарати 1 раз в день робить їх дуже зручними при тривалому регулярному лікуванні.

Інгаляційні стероїдні засоби, та їх переваги в лікуванні бронхіальної астми

INHALED STEROID DRUGS AND BENEFITS IN THE TREATMENT OF ASTHMA

Колусенко Н.В. студентка 4 курсу, 802 групи медичного факультету КМУ УАНМ

Кафедра фармакології, патофізіології, клінічної фармакології та фармації

Зав. кафедрою - д.м.н., проф. Туманов В.А.

Науковий керівник - к.м.н. Тимченко І.М.

Бронхіальна астма — досить поширене у світі захворюван­ня, на яке хворіють щонайменше 5—7% населення. В Україні, за даними офіційної статистики, ця цифра наближається до 0,3—1,5% в і з кожним роком збільшується. У зв’язку з локалізацією патологічного процесу в дихальних шляхах найбільш ефективним способом застосування лікарських препаратів при бронхолегеневих захворюваннях є інгаляційний. Інгаляційні стероїди - найбільш ефективні медпрепарати, які знижують запальні процеси і утворення слизу в дихальних шляхах.

Мета дослідження: Більш детально розглянути переваги інгаляційних стероїдних препаратів в лікуванні бронхіальної астми.

Матеріали і методи дослідження: Проаналізовано сучасні дані використовування ІГКС в базисній терапії бронхіальної астми.

Результати дослідження: На сьогоднішній день інгаляційні глюкокортикостероїди це препарати вибору для терапії персистуючої, середньотяжкої та тяжкої форм бронхіальної астми та астматичного стану. Перевагами інгаляційної терапії є те що, препарат безпосередньо надходить саме в те місце, де він повинен діяти, — у дихальні шляхи. По друге це висока концентрація медикаментів у дихальних шляхах при незначній загальній концентрації в організмі в цілому. Інгаляційна речовина практично не всмоктується в кров і не має побічної дії на інші органи та системи, як це іноді буває при прийомі таблеток або ін’єкцій. Диспергування препарату, яке відбувається при утворенні аерозолю, збільшує загальний об’єм лікувальної суміші, поверхню її контакту з ураженими ділянками тканин, а це суттєво збільшує ефективність лікарського препарату.

Класифікуються ІГКС за хімічною структурою: Негалогеновані: будесонід (Пульмікорт, Бенакорт) та ціклесонід (Алвеско); Хлоровані: беклометазону дипропіонат (Бекотид, Беклоджет, Клен, Беклазон Еко, Беклазон Еко Легке Дихання) та мометазону фуроат ( Асмонекс); Фторовані: флунізолід (інгакорт), тріамценолона ацетоні, азмокорт, флутиказону пропіонат (Фліксотид).

Біологічні ефекти ІГКС пов'язані з гальмуванням діяльності клітин запалення, зменшенням продукції цитокінів, втручанням у метаболізм арахідонової кислоти і синтез простагландинів і лейкотрієнів, зниженням проникності судин мікроциркуляторного русла, запобіганням прямий міграції та активації клітин запалення, підвищенням чутливості b-рецепторів гладкої мускулатури. ІГКС також збільшують синтез білка протизапального ліпокортину-1, шляхом інгібування інтерлейкіну-5 збільшують апоптоз еозинофілів, тим самим знижуючи їх кількість, призводять до стабілізації клітинних мембран. ІГКС мають короткий період напіввиведення, швидко інактивуються, мають місцеву дію, завдяки чому мають мінімальні системні прояви. Найбільш важлива властивість - ліпофільність, завдяки якому ІГКС накопичуються в дихальних шляхах, сповільнюється їх вивільнення з тканин і збільшується їх спорідненість до глюкокортикоїдних рецепторів. Клінічні ефекти ІГКС - це скорочення або повне припинення денних та нічних симптомів захворювання, нормалізація або досягнення найкращих можливих для пацієнта показників функції зовнішнього дихання, зменшення нестабільності, варіабельності прохідності бронхів, скорочення використання засобів швидкої допомоги — бронхолітиків короткої дії, скорочення періодів загострення захворювання, госпіталізацій, інвалідизації, смертності.

Висновок. Інгаляційна терапія кортикостероїдами це безпосередня та швидка допомога і досягнення максимального місцевого терапевтичного ефекту в дихальних шляхах при мінімальному ризику побічних ефектів. Доведена висока ефективність інгаляційних стероїдів у базисній терапії бронхіальної астми.