Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВОПРОСЫ ПО ПЕДАГОГИКЕ И ПСИХОЛОГИИ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
53.35 Кб
Скачать

95. Навчальні дії, контроль та оцінка в структурі навчальної діяльності.

Навчальна діяльність характеризується насамперед суб’єктивністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю і усвідомленістю.

Особливості навчальної діяльності:

  • Спрямована на володіння навчальним матеріалом та розв’язанням навчальних завдан;

  • Сприяє засвоєнню загальних способів дій і наукових понять, що передує розв’язання завдань;

  • Зумовляє зміни у суб’єкті.

Функції контролю знань поділяють на специфічні (контролювальні) та загальні. Специфічні функціїполягають у виявленні, вимірюванні й оцінюванні знань. До загальних функцій контролю належать:

- діагностична (визначення рівня та якості знань учнів, виявлення прогалин у знаннях та їх причин);

- освітня (систематизація знань учнів, коригування результатів їхньої навчальної діяльності);

- виховна (формування моральних якостей учнів, виховання адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності);

- розвивальна (формування самостійності та критичності мислення учня, розвиток пізнавальних процесів);

- стимулювальна (спонукання учнів до систематичної праці, досягання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях);

- прогностична (визначення шляхів підвищення ефективності роботи вчителя і пізнавальної діяльності учнів);

- оцінювальна (зіставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з вимогами навчальної програми);

- управлінська (коригування роботи учнів і власної діяльності вчителем, удосконалення організації навчання).

Загальні та специфічні функції контролю зумовлені основними завданнями навчання і тісно взаємопов'язані.

Основними засобами контролю є спостереження за діяльністю учня під час занять, вивчення продуктів навчальної праці учня, перевірка знань, умінь та навичок.

До основних принципів контролю знань належать індивідуальний характер перевірки, об'єктивність, систематичність, тематична спрямованість, єдність вимог, оптимальність, усебічність.

Принцип індивідуального характеру контролю передбачає перевірку знань, навичок і вмінь кожного учня, оцінювання успішності з урахуванням його психологічних особливостей.

Принцип об'єктивності вимагає оцінити знання учнів за встановленими нормами та критеріями.

Принцип систематичності - вимога до перевірки та оцінювання успішності учнів, яка передбачає безперервне одержання вчителем інформації про якість засвоєння учнями навчального матеріалу на кожному етапі засвоєння знань (поурочний облік успішності).

Тематична спрямованість - принцип перевірки та оцінювання успішності учнів, який передбачає спрямованість контролю на визначення знань, умінь і навичок з конкретного розділу програми.

Принцип єдності вимог полягає в адекватному порівняльному відображенні якості навчання у різних школах.

96. Характеристика провідних функцій діяльності вчителя. Стилі педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність – це вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта, розвиток тих, хто навчається.

Одна з найважливіших характеристик педагогічної діяльності – її спільний характер: вона обов’язково передбачає педагога і того, кого він навчає, виховує, розвиває. Ця діяльність не може бути діяльністю лише «для себе».

Професійна діяльність вимагає спеціальної освіти (оволодіння системою спеціальних знань, вмінь, навичок). Основна мета педагога – залучення людини до цінностей культури. Ні одна людина не може прожити, не ставши об’єктом педагогічної діяльності (сім’я, дитячий садок, школа, технікум, університет, підвищення кваліфікації тощо).

Стиль діяльності – це взаємопов’язана сукупність індивідуальних особливостей, способів і характеру здійснення певної діяльності, як правило тої, що передбачає взаємодію з людьми і виступає як динамічний стереотип.

Види стилів педагогічної діяльності:

  1. Емоційно – імпровізаційний (діяльність вчителя оперативна: на уроці часто змінюються прийоми роботи, практикуються колективні обговорення. Однак все це поєднується з низькою методичністю. Контроль та закріплення знань зведене до мінімуму. Діяльність вчителя характеризується інтуїтивністю, підвищеною чутливістю в залежності від ситуації на уроці тощо);

  2. Емоційно – методичний (орієнтується як на результат, так і на процес навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує навчальний матеріал, не випускаючи закріплення, повторення і контроль знань учнів. Діяльність вчителя оперативна, проте переважає інтуїтивність над рефлективністю. Вчитель намагається активізувати учнів не зовнішньою яскравістю, а особливостями самого предмету);

  3. Міркувально – імпровізаційний (Для вчителя характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування, оперативність, сукупність інтуїтивності і рефлективності. Вчитель не часто використовує різноманітні види діяльності. Вчитель менше говорить під час опитування, віддаючи перевагу дії на учнів непрямими методами, даючи можливість їм детально оформити відповідь);

  4. Міркувально – методичний (орієнтація переважно на результати навчання, адекватно планується навчально-виховний процес, вчитель проявляє консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності, переважає репродуктивна діяльність учнів. Висока методичність.).

Основні риси індивідуального стилю педагогічної діяльності. Він проявляється:

  • в темпераменті (час і швидкість реакції, індивідуальний темп роботи, емоційна відгукуваність);

  • у характері реакцій на ті чи інші педагогічні ситуації;

  • у виборі методів навчання;

  • у підборі засобів виховання;

  • у стилі педагогічного спілкування;

  • в реагуванні на дії і вчинки дітей;

  • у способі поведінки;

  • у виборі тих чи інших видів заохочувань і покарань;

  • у використанні засобів психолого-педагогічного впливу на дітей.

97. Бар’єри педагогічної взаємодії.

Бар'єри спілкування — перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.

Вони виникають непомітно, і спершу вчитель може не усвідомлювати їх. Але примирення з ними формує негативний стиль спілкування. Серед чинників, що впливають на особливості взаємодії між учителем і учнем, велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні.

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радити.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

Естетичний бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації тощо. Усувають шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичним прогнозуванням подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є: розбіжність настанов (учитель приходить на урок захоплений своїм задумом, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує); боязнь класу (властивий учителям-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми); поганий контакт (вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці); звуження функцій спілкування (переважає інформаційна, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції); негативна установка на клас (упереджене негативне ставлення вчителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки); боязнь педагогічних помилок (запізнитися на урок, неправильно оцінити відповідь дитини тощо); наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).

98. Педагогічна перцепція.

Соціальна перцепція - феномен сприйняття. Вплив на процес сприйняття соціальних або особистих факторів, до яких можуть відноситися: мотивація, установки, очікування групи.

Проблема пізнання вчителем учня набуває особливої актуальності у зв’язку із створенням гуманістичної сфери навчання.

Психолого-педагогічна компетенція включає:

  1. професійну компетенцію;

  2. методичну компетенцію;

  3. соціально-педагогічну компетенцію.

Функція соціальної перцепції в педагогічному спілкуванні складається у тому, що вчитель уважний до поведінки дитини, її словам, жестам, мотиваціям, змінам у зовнішньому вигляді поведінки.

Перцептивні вміння:

  1. уміння зрозуміти стан учнів, проникнути у внутрішній їх стан;

  2. уміння бачити всіх і кожного;

  3. уміння розподіляти увагу до різноманітних компонентів процесу навчання;

  4. уміння розпізнавати поточну інформацію про учня від його сталих характеристик;

  5. уміння сприймати ситуацію спілкування в колективі;

  6. уміння підмічати і оцінювати позитивне та негативне в діяльності учня;

  7. уміння бачити, яка допомога необхідна учневі, людині.