77. Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності.

Діяльність – одна з головних категорій психологічної науки. Діяльність - це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності.

Діяльність включає:

• Мета;

• Засоби;

• Результати і сам процес.

Діяльність людини свідома і цілеспрямована.

Види діяльності:

• Гра (розвиток психічного і фізичного розвитку дітей; колективізм, дружба, чесність);

• Учіння. Навчання (активна, свідома і цілеспрямована діяльність, яка полягає в опануванні знаннями, не обмежується шкільним віком);

• Праця (свідома діяльність людини. Спрямована на створення матеріальних і духовних благ).

Структура діяльності:

• Мотиви (близькі, далекі, особисті, розумові);

• Цілі (близькі, особисті, віддалені, суспільні);

• Засоби діяльності ( готовність людини, що ґрунтується на знаннях і вчинках, успішно виконувати зовні виконання дій).

78. Особистість. Теорії особистості. Структура «я». Самооцінка. Рівень домагань.

Особистість – соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається засмученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історічних відносин.

Ознаки особистості:

• Розум;

• Відповідальність;

• Свобода;

• Особиста гідність;

• Індивідуальність.

Теорії особистості:

• Біологічна концепція (спадковість, представники відстоювали вільне виховання дітей);

• Соціогенетична концепція (насамперед визначають певні соціальні умови).

Структура особистості:

• Скерованість (вибіркове ставлення до дійсності);

• Можливості (сукупність здібностей , які забезпечують успіх діяльності);

• Характер (комплекс сталих психічних властивостей людини);

• Самоуправління (утвердження самостійної свідомості особистості, що здійснює саморегуляцію)

79. Увага. Теорія уваги. Види уваги. Функції та властивості уваги.

Увага – спрямованість психічної діяльності людини та ії зосередженість у певний момент на об’єкти або явища, які мають для людини певне значення.

Види уваги:

• Мимовільна (не пов’язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям);

• Довільна (має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Тільки у людини);

• Після довільна (в цілеспрямованій діяльності стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат).

За видом дії:

• Сенсорна увага – сприймання;

• Інтелектуальна – мислення і робота пам’яті;

• Моторна – рух.

Основні властивості уваги:

• Стійкість (здатність тривалий час утримуватися на будь-якому об’єкті);

• Зосередженість (утримання уваги на якому-небудь об’єкті);

• Здатність до переключення уваги (навмисне ії переведення з одного об’єкта на іншій);

• Розподіл уваги (здатність роззосередити увагу на значному просторі);

• Обсяг уваги (кількість інформації, яка зберігається в сфері підвищеної уваги)

Теорії уваги:

• Методики, які орієнтовані на дослідження різних характеристик виконавчої та когнітивної діяльності;

• Методики, основані на аналізі суб’єктивних переживань;

• Методики, спрямовані на вивчення зв’язку свідомого досвіду з нейронними механізмами.

80. Чуттєвий ступінь пізнання. Відчуття, його види. Закономірності відчуттів.

Пізнання відбувається на чуттєвому та абстрактному рівнях. При чуттєвому пізнанні предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуттів людини – її зір, слух, нюх, тактильні, смакові та інші аналізатори і відображаються в мозку.

Абстрактне пізнання, як вища форма пізнання людиною дійсності, відбувається за участю процесів мислення та уяви. У розвиненому вигляді ці процеси властиві тільки людині, яка має свідомість.

Відчуття – пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на її органи чуттів. Це основа пізнавальної діяльності, умова психічного розвитку, джерело побудови адекватного образу світу.

Аналізатори – це нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, що зумовлені впливом внутрішнього та зовнішнього середовищ на людину.

Класифікація відчуттів:

• Зорові;

• Слухові;

• Дотикові;

• Больові;

• Температурні;

• Смакові;

• Нюхові;

• Голоду і спраги;

• Кінетичні і статичні

Функції органів, розташованих у шкірі – тактильна, температурна і больова чутливості ;

Рецептори, які містяться у вестибулярному апараті внутрішнього вуха – статичні або гравітаційні.

Рецептори, які містяться у м’язах і сухожиллях – кінетичні відчуття.