Вопросы по педагогике и психологии

41. Поняття про проблемне навчання і проблемну ситуацію. Типи проблемних ситуацій. Правила та способи створення проблемних ситуацій, етапи їх розв’язання.

Проблемна ситуація – це особливий вид розумової взаємодії суб’єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає виявлення (відкриття або засвоєння) нових знань або способів діяльності. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв’язання якої суб’єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати:

• Завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь;

• Завдання має відповідати розумовим здібностям суб’єктів учіння;

• Проблемне завдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається;

• Проблемні завдання – засвоєння навчального матеріалу; формулювання запитання, гіпотези; практичне завдання;

• Одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань;

• Розв’язанню дуже складної проблемної ситуації суб’єкт викладання сприяє шляхом указування суб’єкту учіння причин невиконання даного йому практичного завдання або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.

Типи проблемних ситуацій:

1. Проблемна ситуація виникає за умови, коли учні не знають способу вирішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому фактові у навчальної чи життєвої ситуації, тобто у випадку усвідомлення учнями нестачі наявних знань для пояснення нового факту (чому підводний човен може плавати, занурюватися і знову виринати?)

2. Проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах. Учителі створюють ці умови не тільки для того, щоб учні могли застосувати свої знання на практиці, а й зіткнутися з фактом їх нестачи.

3. Проблемна ситуація виникає у тому випадку, коли є протиріччя між теоретично можливим шляхом ров’язання завдання і практичною нездійсненністю обраного способу.

4. Проблемна ситуація виникає тоді, коли є протиріччя між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування.

Способи створення проблемних ситуацій:

• Поставити учня перед таким посильним пізнавальним утрудненням, подолання якого активізувало б мисленнєву діяльність;

• Відкрити перед школяром протиріччя між пізнавальною потребою, яка виникла у нього, і неможливістю ії задоволення за допомогою наявного запасу знань. Умінь, навичок;

• Допомогти учневі відокремити у пізнавальної задачі, питанні, завданні основну проблему і скласти план пошуку шляхів ії розв’язання, збудити учня до активної пошукової діяльності;

• Допомогти йому актуалізувати раніше засвоєні знання і показати напрям пошуку найраціональнішого шляху виходу із ситуації утруднення.

42. Поняття про організаційні форми навчання. Історичний розвиток загальних форм організації навчання. Класно-урочна система навчання, ії переваги і недоліки.

Основи для класифікації форм:

• Кількість і склад учнів;

• Місце навчання;

• Тривалість навчальної роботи.

Форми навчання:

• Індивідуальні;

• Індивідуально-групові;

• Колективні;

• Класні та позакласні;

• Шкільні та позашкільні.

Індивідуальна.

Найстаріша форма навчального процесу. Допомога вчителя надається або безпосередньо, або опосередковано, тобто надана учню шляхом вивчення ним підручника, автором якого був сам учитель (репетиторство)

Головна перевага – репетиторство дозволяє повністю індивідуалізувати зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини, спостерігати за кожною ії дією й операцією при розв’язуванні конкретних завдань.

Недоліки інд. навчання – неекономність, певна обмеженість впливу вчителя, обмеженість співробітництва з іншими учнями.

На межі 15 – 16 століть – колективне навчання (викликана розвитком різних галузей) – зараз основа.

Класно-урочна система:

• ¾ учні приблизно одного віку і рівня підготовки утворюють клас;

• ¾ клас працює за єдиним річним планом і програмою згідно з постійним розкладом;

• ¾ основною одиницею занять є урок;

• ¾ урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, в результаті учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

• ¾ роботою учнів на уроці керує вчитель, він оцінює результати роботи з свого предмету, рівень знань кожного учня.

(навчальний рік, день, розклад уроків, канікули, перерви між уроками)

Переваги:

• Чітка організаційна структура;

• Можливість взаємодії дітей між собою в процесі колективного обговорення проблем, колективного пошуку розв’язання проблем…

Недоліки:

• Орієнтація на середнього учня;

• Створює для вчителя труднощі при врахуванні інд. особливостей учнів;

• Не забезпечує організоване спілкування між старшими і молодшими учнями.

Класно-урочна система.

1. Кінець 18 – початок 19 ст. – перехід від мануфактури до крупної машинної індустрії

43. Урок – основна форма організація навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.

Урок, як цілісна система, є багатогранним і багатоплановим, де реалізуються освітня, виховна і розвиваюча функції навчання.

Мета уроку – це прогнозований, наперед запланований результат діяльності, спрямованої на перетворення якогось об’єкта. Вона повинна відзначатися конкретністю, чіткістю. Логічністю, визначеністю засобів досягнення, трансформацією в конкретні дидактичні завдання.

Завдання:

• Освітні (засвоєння знань про Всесвіт і способів діяльності; засвоєння типових дій; засвоєння досвіду творчої діяльності; засвоєння системи емоційно-ціннісних відношень);

• Розвиваючі (розвиток психологічних процесів і стану особистості: уваги, сприймання, мислення, пам’яті, відчуттів, емоцій, волі, потреб, формування характеру);

• Виховні (формування ставлення до ідеології і політики; суспільства, держави; рідного краю, культури, мови; людей усього світу; діяльності, результатів діяльності; мистецтва; природи; самого себе; інших людей; сексуальної культури; здоров’я.

Основні типи уроків: