15. Організаційно-правові засади енергетичної політики та енергетичної безпеки України (по суті питання 5 та 6)

Енергетична політика держави – це фактор в системі забезпечення національної безпеки держави – найважливіша і невід'ємна частина могутності держави, складова енергетичної безпеки як компонента системи забезпечення національної безпеки держави.

До принципів довгострокової державної енергетичної політики належать:

• послідовність дій держави щодо реалізації найважливіших стратегічних орієнтирів розвитку енергетики;

• зацікавленість у створенні сильних і стійко розвиваються енергетичних компаній, гідно представляють Україну на зовнішніх ринках і сприяють успішному функціонуванню конкурентних внутрішніх ринків;

• обґрунтованість і передбачуваність державного регулювання, спрямованого на стимулювання приватної підприємницької ініціативи в області реалізації цілей державної політики, у тому числі в інвестиційній сфері.

Головними стратегічними орієнтирами довгострокової державної енергетичної політики є:

• енергетична безпека;

• енергетична ефективність економіки;

• бюджетна ефективність енергетики;

• екологічна безпека енергетики.

1. Енергетична безпека – це впевненість, що енергії буде у розпорядженні у тій кількості та тієї якості, які потрібні за даних економічних умов.

2. Енергетична безпека – це стан захищеності життєво важливих «енергетичних інтересів» особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.

3. Енергетична безпека – це стан захищеності країни (регіону), її громадян, суспільства, держави та економіки від загрози дефіциту щодо забезпечення потреб в енергії економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості за нормальних умов і надзвичайних обставин, а також від загрози порушення стабільності паливоі енергопостачання.

4. Енергетична безпека – це своєчасне, повне і безперебійне забезпечення паливом та енергією необхідної якості матеріального виробництва, невиробничої сфери, населення, комунально-побутових та інших споживачів, щоб уникнути шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Головні цілі забезпечення енергетичної безпеки в Україні в механізмі державного управління сталим економічним розвитком полягають у наступному:

1) надійне забезпечення енергетичними ресурсами потреб національної економіки і населення в об’єктивно необхідних об’ємах;

2) надійне та ефективне функціонування і розвиток галузей і підприємств паливно-енергетичного комплексу;

3) забезпечення на державному рівні соціальної спрямованості енергетичної політики по енергозабезпеченню населення і працівників паливно-енергетичного комплексу (ПЕК);

4) зменшення негативного впливу від діяльності об’єктів ПЕК на навколишнє середовище і населення відповідно до внутрішніх і міжнародних вимог.

Головні принципи діяльності суб’єктів енергетичної безпеки у сфері енергетики:

1) пріоритет прав людини і верховенство має рацію;

2) баланс інтересів особи, суспільства, національного господарства і держави, їх обопільна відповідальність і адекватність заходів захисту їх інтересів реальним і потенційним загрозам в енергетичній сфері;

3) пріоритет вітчизняних цінностей у області енергетики і пов’язаних з нею сферах.

Відповідно до існуючих законодавчих актів, особливо до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, можна виділити наступні напрями енергетичної політики у галузі забезпечення енергетичної безпеки:

1) підвищення надійності та ефективності енергопостачання, забезпечення ефективного і стабільного розвитку паливно-енергетичного комплексу;

2) зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення здобичі (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікація зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання,максимального заподіювання потенціалу енергозбереження;

3) підвищення рівня безпеки, стійкого до живучості енергетичних об’єктів з метою запобігання екологічним катастрофам і зменшенню рівня техногенного впливу енергетичних об’єктів на оточення;

4) забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і миру;

5) вдосконалення і розвиток сфери загального забезпечення і підтримки розвитку галузей ПЕК (нормативно-правова база, науково-технічне й інформаційне забезпечення та ін.).