
- •Дек «Правові засади державного управління в пек»
- •2. Принципи державного управління в пек
- •3. Поняття та основні елементи енергетичної безпеки
- •4. Публічний інтерес в енергетичних правовідносинах
- •5. Організаційно-правові засади енергетичної політики
- •6. Організаційно-правові засади енергетичної безпеки
- •7. Механізм адміністративно-правового регулювання енергетики: поняття та структурні елементи
- •8. Предмет адміністративно-правового регулювання паливно-енергетичного комплексу
- •9. Методи адміністративно-правового регулювання пек
- •12. Організаційно-правові засади політики єс в сфері енергозбереження та енергоефективності
- •15. Організаційно-правові засади енергетичної політики та енергетичної безпеки України (по суті питання 5 та 6)
4. Публічний інтерес в енергетичних правовідносинах
Публічний інтерес – це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).
У найбільш загальному вигляді публічний інтерес означає інтерес сукупності, тобто населення, людей тощо [9], а також те, що саме державна влада визначає, як публічний інтерес залежить від рівня правової культури та правосвідомості суб’єктів правотворчості.
В енергетичних правовідносинах можливим є виділення енергетичних інтересів, забезпечення яких становить основу енергетичної безпеки держави.
Так, всі існуючі визначення енергетичної безпеки базуються на декількох базових підходах, в яких енергетична безпека розглядається як:
- стан захищеності громадян, суспільства, економіки від загроз незадовільного енергозабезпечення;
- стан захищеності інтересів (національних, державних, суспільних) у енергетичній сфері.
Один з перших вчених-юристів, хто ввів термін «законні інтереси» в науковий обіг, був Г.Ф. Шершеневич. Зокрема, він писав, що «члени одного суспільства виробили в собі звичку відстоювати всіма законними засобами свої права, повставати проти найменшого порушення їх законних інтересів, ставитися недоброзичливо до порушників правового порядку, як до спільним ворогам, а відповідно тому і самі намагаються не виходити з меж свого права ».
Малько О. В. визначає, що законний інтерес – це відбитий в об'єктивному праві або такий, що випливає з його загального змісту і певною мірою гарантований державою простий юридичний дозвіл, що виражається в прагненнях суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом, а також у деяких випадках звертатися за захистом до компетентних органів – з метою задоволення своїх потреб , не суперечать суспільним [7].
Кушнірчук-Ставнича О. М. дає наступне визначення енергетичних інтересів. Енергетичні інтереси – це інтереси будь-яких суб'єктів стосовно задоволення потреб у паливно-енергетичній сировині [8].
Також, надається класифікація енергетичних інтересів, здійснена О. Сердюченком. Здійснена ця класифікація за наступними критеріями:
І. За територіальною ознакою:
1) зовнішні;
2) внутрішні;
3) регіональні.
ІІ. За суб’єктами виникнення:
1) загальнодержавні;
2) галузеві;
3) юридичних осіб;
4) сім’ї;
5) особи.
ІІІ. За часовим критерієм:
1) постійні;
2) тимчасові.
ІV. За черговістю задоволення:
1) першочергові;
2) другорядні.
Як зазначалося вище, під енергетичними інтересами розуміють інтереси у безперебійному задоволенні споживачів економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості за нормальних умов та в надзвичайних ситуаціях. Або ж, енергетичні інтереси розглядають як інтереси будь-яких суб’єктів (фізичних та юридичних осіб), що полягають у необхідності задоволення потреб у енергії (електричній, тепловій) та у паливно-енергетичній сировині (газ, нафта, вугілля, радіоактивні елементи для АЕС).
З огляду на це можна визначити, що публічними інтересами в енергетичних відносинах виступає сукупність енергетичних інтересів будь-яких суб’єктів, що мають потреби як у енергії, так і у паливно-енергетичній сировині, які визнаються і задовольняються державою.