2.3. Внесок у створення кбр історико-статистичних комітетів та архівних комісій

Губернські вчені архівні комісії почали створюватись у 80-х рр. XIX ст. з метою виявлення та впорядкування докумен­тів, важливих в історичному відношенні, та організації губерн­ських архівів. Крім того, вони досліджували пам'ятки старови­ни, створювали музеї та бібліотеки. Архівні комісії були, фак­тично, науковими історичними краєзнавчими товариствами, що об'єднували місцевих істориків, етнографів, краєзнавців, громадських діячів. їх членами були, як правило, видатні міс­цеві науковці. Наприклад, дійсними членами Катеринослав­ської губернської вченої архівної комісії були Д. Яворницький, В. Біднов, Д. Дорошенко, почесними членами - Д. Багалій, М. Грушевський, М. Сумцов.

Маючи у своєму розпорядженні величезний краєзнавчий документний ресурс, вони займалися також його бібліографу­ванням з метою інформування дослідників про краєзнавчі дже­рела. У кінці XIX - на початку XX ст. в Україні функціонували Катеринославська, Київська, Полтавська, Таврійська, Чернігів­ська, Херсонська та Харківська губернські архівні вчені комісії.

1894-1902 pp. на засоби Таврійського земства був виданий трьохтомний капітальний бібліографічний покажчик про Крим і Таврійську губернію під загальною назвою «Táurica: Опьіт указателя сочинений, касающихся Крьіма и Таврической губер-нии вообще». Укладачем покажчика був засновник та активний діяч Таврійської ученої архівної комісії А. І. Маркевич.

А. І. Маркевич

Арсеній Іванович Марке­вич (1855-1942) - відомий кри-мознавець, історик, археолог, який присвятив дослідженню Тав-рії сорок років свого життя. Ав­тор понад 150 наукових і науко­во-популярних праць з історії та археології Криму. Крім того, він зіграв величезну роль у культур­ному та освітньому житті Криму: організатор археологічного музею та публічної бібліотеки в м. Сім­ферополі; засновник Кримського товариства природознавців та лю­бителів природи; заступник, а по­тім голова Таврійської вченої архівної комісії, редактор її «Из­вестий...». А. І. Маркевич був також одним із засновників Тав­рійського університету, а також першим «літописцем» історії цього навчального закладу. Це далеко не повний перелік доб­рих справ вченого і бібліографа на ниві кримської науки, осві­ти та культури. «Володіючи широкими знаннями і величезною працездатністю, він стільки зробив для дослідження Криму, що здається неправдоподібним, як таке під силу одній людині»⁸, -так оцінюють науковий спадок краєзнавця сучасні дослідники.⁹

У результаті тривалої наукової роботи А. І. Маркевич зібрав значний масив бібліографічної інформації про Крим та Таврій­ську губернію і вирішив на її основі видати бібліографічний по­кажчик для користі наступних поколінь дослідників. «Táurica» була найбільш значним краєзнавчим бібліографічним покажчи­ком з усіх випущених у дореволюційний час в Україні. На сьо­годні він залишається єдиним універсальним бібліографічним покажчиком кримознавчої літератури. У ньому зареєстровано майже 11 тисяч бібліографічних записів. Він охоплює матеріал за два століття, відображає різні види друкованої продукції (кни­ги, журнальні і газетні статті, карти, атласи, плани і т.д.) і навіть деякі рукописи, включає літературу, видану різними мовами.

У покажчику відображені джерела з усіх аспектів життя краю. Для її групування та зручності використання А. І. Мар­кевич розробив спеціальну схему класифікації, в основу якої покладена систематизація матеріалу не за галузями знання, а за основними аспектами життя краю. Пізніше цю схему вико­ристовували й інші бібліографи при укладанні краєзнавчих біб­ліографічних покажчиків, а її основний принцип покладений в основу всіх сучасних схем класифікації краєзнавчої літератури. У покажчику виділено 12 великих розділів, кожний з яких поді­лений на декілька підрозділів, всередині підрозділів застосова­не алфавітне розташування. В кінці кожного розділу подаються списки видань іноземними мовами, в окремих випадках вказу­ються рецензії. Єдиним недоліком цього БП була відсутність анотацій та допоміжних «ключів».

Крім того, більшість наукових краєзнавчих товариств та губернських архівних комісій мали свої друковані органи (журнали, щорічники, видання, що продовжуються: «Трудьі...», «Летописи...», «Записки...», «Известия...» тощо), на сторінках яких друкувалися результати наукових досліджень, оригіна­ли наукових краєзнавчих документів, які становили наукову цінність, списки раритетних книг. Більшість цих видань мала спеціальні бібліографічні відділи, де розміщувалися краєзнав­чі бібліографічні списки. Внутріжурнальна бібліографія, під­готовлена цими організаціями, є надзвичайно цінною ланкою створених у той період краєзнавчих бібліографічних ресурсів. Відображена у ній література є зараз бібліографічною рідкіс­тю, вона розпорошена по різних архівах і бібліотеках, і, разом з тим, надзвичайно потрібна вченим-краєзнавцям.