4.5. Науково-дослідна та педагогічна краєзнавча бібліографічна діяльність

Розширення масштабів краєзнавчої діяльності бібліо­тек викликає потребу у підготовці кваліфікованих кадрів, які на належному рівні могли б здійснювати всі процеси краєз­навчої бібліотечно-бібліографічної роботи. Тому у 1962 р. у Харківському державному бібліотечному інституті, який був єдиним на той час ВНЗ з підготовки бібліотечних фахівців,запроваджується навчальний курс «Краєзнавча бібліографія». Назва курсу вибрана не випадково, бо саме у краєзнавчій біблі­ографічній роботі виявляється основна специфіка краєзнавчої діяльності бібліотек. Викладав цей курс відомий науковець, іс­торик української бібліографії 1.1. Корнєйчик.

І гор Іванович Корнєйчик (1924-1974) - видатний український бібліо-графознавець, автор фундаментальної монографії з історії вітчизняної біблі­ографії «Історія української бібліогра­фії: дожовтневий період» (X., 1971), книги «Украинские революционные демократы и библиография» (М., 1969), перших навчальних посібників з краєз­навчої бібліографії, друкованих лекцій з краєзнавчої бібліографії художньої літе­ратури, понад 60 праць з історії бібліо­графії, крайової бібліографії та бібліографії художньої літера­тури і літературознавства.

Майже 20 років працював на посаді ст. викладача та доцен­та у Харківському бібліотечному інституті. Спочатку наукові інтереси автора були пов'язані з розробкою проблем розвитку крайової бібліографії. У 1955 р. в Москві він захистив канди­датську дисертацію «Крайова бібліографія художньої літера­тури і літературознавства». Перші його публікації також були присвячені краєзнавчій бібліографії художньої літератури: особливостям бібліографування художньої літератури, добору імен письменників для краєзнавчих бібліографічних словників і різним питанням методики їх складання. У 1958 р. була опу­блікована друкована лекція «Краєзнавча бібліографія худож-

ньої літератури»⁴², в якій розглядалися ці питання.

Найбільш ґрунтовними навчальними посібниками 1.1. Кор-нєйчика були три випуски конспектів лекцій для студентів Хар­ківського бібліотечного інституту «Краеведческая библиогра­фия на Украине»⁴³, в яких висвітлюється розвиток вітчизняної краєзнавчої бібліографії від її зародження до 1967 р. Цей на­вчальний посібник був написаний на основі лекцій, прочита­них автором у Харківському бібліотечному інституті у 60-х рр. XX ст. 1.1. Корнєйчик зібрав і ретельно дослідив усі краєзнавчі бібліографічні покажчики, що видавалися в Україні, проаналі­зував основні етапи розвитку системи цих покажчиків, еволю­цію методики їх створення. Ця ґрунтовна праця зараз є бібліо­графічною рідкістю, проте використовується як дослідниками історії бібліографії, так і дослідниками краєзнавчих бібліогра­фічних ресурсів.⁴⁴ У 70-х - 80-х рр. курс «Краєзнавча бібліогра­фія» був одним з основних у підготовці бібліотекарів-бібліогра-фів вищої кваліфікації і викладався в усіх інститутах культури.

У післявоєнний радянський період активізується науко­ва робота у галузі краєзнавчої бібліографії. У 40-х - 60-х рр. у провідному фаховому журналі Радянського Союзу «Советская библиография» друкуються статті українських авторів. Вони стосувалися, переважно, висвітлення досвіду краєзнавчої ро­боти окремих бібліотек України і готувалися працівниками цих бібліотек, зокрема, І. Д. Мазуренком, І. І. Шаповаловим,

3. Г. Ващенкіною, Є. Н. Лазебою та ін. Викладений у них мате­ріал є безцінним джерелом для дослідження історії краєзнавчої діяльності бібліотек, в т. ч. і створених у ті часи краєзнавчих бібліографічних ресурсів. Низка ґрунтовних статей про краєз­навчі ресурси бібліотек України була опублікована на сторінках єдиного вітчизняного фахового щорічника «Бібліотекознав­ство і бібліографія», що видавався у 60-х - 80-х рр. їх автора­ми були як працівники наукових бібліотек, так і викладачі ВНЗ: Н. Г. Теребейчик, В. О. Ярошик, Л. Л. Макаренко, Д. С. Альохін, В. П. Томіна.

Проте найбільше піднесення у наукових дослідженнях кра­єзнавчих бібліографічних ресурсів в Україні спостерігається у 80-х рр. Велику роль у них відіграли працівники відділу іс­торичного краєзнавства ДІБ УРСР А. М. Комська та В. П. Ки-сельова, викладачі інститутів культури Н. М. Кушнаренко, О. П. Крицький та ін. Були проведені масштабні дослідження краєзнавчих ДБА ОУНБ та створених ними КБП, результа­ти яких знайшли відображення в інформаційних бюлетенях ДІБ УРСР «Краєзнавча робота бібліотек», низці статей та тез доповідей.

У1989 р. у Хмельницькому відбулася перша наукова конфе­ренція, присвячена обговоренню проблем розвитку краєзнавчої роботи бібліотек «Краєзнавча робота бібліотек - фактор патрі­отичного і інтернаціонального виховання населення», в роботі якої взяли участь біля 7000 бібліотечних працівників, виклада­чів ВНЗ бібліотечного профілю, вчених-краєзнавців. Незважа­ючи на таку вузьку назву конференції, на ній розглядався дуже широкий комплекс питань, пов'язаних із краєзнавчою діяльніс­тю бібліотек, у т. ч. і з розвитком краєзнавчих бібліографічних ресурсів. Рішення конференції сприяли створенню краєзнавчих відділів в усіх ОУНБ на базі краєзнавчих секторів, введенню по­сади бібліографа-краєзнавця в окремих ЦБС, упорядкуванню роботи зі створення та видання КБП та їх обліку у бібліографіч­них покажчиках другого ступеня.

Крім того, ДІБ УРСР, враховуючи низький методичний рі­вень переважної більшості створених у той час КБП, розпочинає підготовку та видання методичних рекомендацій зі складання окремих типів покажчиків. У 1985 - 1990 рр. були видані мето­дичні вказівки з підготовки науково-допоміжних бібліографіч­них покажчиків нової краєзнавчої літератури та універсальних рекомендаційних бібліографічних покажчиків⁴⁵.

У 70-х - 80-х рр. московськими та петербурзькими автора­ми була опублікована низка ґрунтовних наукових та навчаль­них праць з краєзнавчої бібліографії: підручник О. В. Мамон­това та М. М. Щерби «Краеведческая библиография» (М., 1978; М., 1989), монографія О. М. Бученкова «Советское краеведчес­кое библиографоведение» (М., 1984). У них немає матеріалу про краєзнавчі бібліографічні ресурси України, проте вони зі­грали вирішальну роль у підготовці бібліотечних кадрів, надав­ши необхідні знання про структуру цих ресурсів та методику їх створення.