Розділ 4 створення базових елементів краєзнавчих бібліографічних ресурсів у післявоєнний радянський період (1944-1990 рр.)

4.1. Розвиток краєзнавчої бібліографії в 40-х - 50-х рр.

У перші післявоєнні роки краєзнавство перебувало у кри­зовому стані, хоча ніколи ще не відчувалася так гостро потреба в краєзнавчій роботі бібліотек, як у цей час. Народне господар­ство було зруйноване війною, необхідно було відновлювати економіку, вирішувати питання про будівництво нових промис­лових об'єктів, а для цього потрібна була ґрунтовна краєзнавча інформація, зафіксована у документах.

Але сталінський режим продовжував стримувати розвиток краєзнавства, як і в попереднє десятиріччя. Краєзнавчі організа­ційні структури (кабінети, бюро, музеї, товариства тощо), які ви­никли у 20-х рр. і були знищені в 30-х, не відродилися. Ґрунтов­ні краєзнавчі дослідження не проводилися, що вплинуло на зне­воднення наукового краєзнавчого документного потоку. Тому не було поживи для розвитку науково-допоміжної краєзнавчої бібліографії. Проте краєзнавчий матеріал можна було ефектив­но використовувати для виховання населення краю в дусі ра­дянського патріотизму та пролетарського інтернаціоналізму,

відданості ідеалам комунізму, пропаганди досягнень Радянської влади та інших ідеологічних впливів на свідомість місцевого на­селення. Місцями нагромадження та пропаганди цієї інформації стали культурно-освітні заклади. Тому в кінці 40-х - на початку 50-х рр. було прийнято низку керівних документів про їх участь у краєзнавчій роботі, зокрема у 1947 та 1955 рр. затверджені «Положення про обласну (крайову, республіканську) бібліоте­ку», в яких обласні бібліотеки визнано центрами бібліотечно­го краєзнавства в області. Згідно з вказівками цих документів в окремих ОУНБ почали створюватись краєзнавчі каталоги, що в подальшому позитивно вплинуло на формування цього елемен­ту краєзнавчих бібліографічних ресурсів. Станом на середину 50-х рр. краєзнавчі каталоги були лише в Одеській (з 1946 р.), Житомирській (з 1950 р.), Полтавській (з 1959 р.) та Вінниць­кій (з 1955 р.) ОУНБ²¹.

У листопаді 1948 р. у Києві відбулася Республіканська нара­да бібліотечних працівників, яка поставила перед бібліотеками та бібліографічними центрами України завдання з розгортан­ня рекомендаційної бібліографії, створення бібліографічних покажчиків, які б використовувалися в ідеологічній роботі Комуністичної партії, комуністичному вихованні трудящих, виконанні п'ятирічних планів розвитку народного господар­ства тощо.

Бібліотеки відповіли на рішення наради виданням армади рекомендаційних КБП. Переважно це були маленькі за обся­гом списки літератури чи бібліографічні пам'ятки, що не від­значалися високою якістю і вміщували ідеологічно значущу літературу. Майже всі покажчики були суспільно-політичної тематики.

Найбільше КБП публікувалось у зв'язку з відзначенням таких ювілейних дат: 30-річчя створення Радянського Союзу, 10-річчя та 20-річчя возз'єднання українських земель, 30-річчя та 40-річчя Жовтневої революції. Всі методичні прийоми ство­рення цих покажчиків, насамперед відбір матеріалу, його аноту­вання, формулювання розділів, були спрямовані на досягнення єдиної мети - переконати читача у перевагах Радянської влади, яка сприяла розквіту окремих регіонів та населених пунктів.

Широко висвітлювалась у рекомендаційних КБП і тема перемоги у Великій Вітчизняній війні. Наприклад, покажчик «Одеса у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» видала у 1948 р. Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького, бібліографічну пам'ятку «10-річчя визволення Києва від ні­мецько-фашистських загарбників» підготувала у 1953 р. Київ­ська міська бібліотека тощо. Укладачі ставили перед собою мету - зібрати і систематизувати кращі книги, журнальні і га­зетні статті про події Великої Вітчизняної війни у містах-геро-ях з метою пропаганди літератури цієї тематики. Проте крити­ка відзначала «... помилки в бібліографічних описах і бідність поліграфічного оформлення, що знижує цінність»²² названих покажчиків.

Рекомендаційні покажчики складались і до ювілеїв окре­мих міст: «300 років Харкову» (1955 р.), який включав літера­туру про це місто, видану ще з XIX століття; «Чернігову 1050 років» (1957 р.), підготовлений Чернігівською обласною біб­ліотекою ім. В. Г. Короленка; два покажчика до історії Льво­ва, 700-річчя з дня заснування якого відзначалось у 1956 р.: «700-річчя Львова: короткий рекомендаційний покажчик» та «700 років міста Львова». Покажчики про Львів, хоча і мають однакову назву, проте відрізняються своїм обсягом і методикою відбору літератури. У першому відображені лише основні попу­лярні публікації, що містять відомості про Львів, починаючи з XIII століття, коли з'явилася перша згадка про місто. Останній з названих покажчиків адресований, насамперед, лекторам, про­пагандистам, викладачам історії, проте укладачі хотіли зробити його корисним і для науковців. Тому до нього увійшли праці про Львів як радянських, так і дореволюційних авторів україн­ською, російською та польською мовами, в т. ч. і монографії та статті із збірників.

З'являються багатогалузеві рекомендаційні покажчики про розвиток краю за роки Радянської влади: «Станіславщина у ми­нулому і тепер» (Івано-Франківськ, 1957), «Хмельниччина за 40 років» (Хмельницький, 1957), приурочені до 40-річчя Жов­тневої революції. У них підкреслювався науковий, культурний, економічний розвиток краю за роки Радянської влади.

Частина рекомендаційних краєзнавчих покажчиків у цей період створювалася з метою пропаганди літератури про пере­довий досвід у промисловості та сільському господарстві. Типо­вим прикладом може бути створений Львівською бібліотекою АН УРСР покажчик «Соціалістичне змагання на Львівщині в четвертій п'ятирічці (1946-1950)» (1953 р.). Значну його час­тину складають джерела, які не мають краєзнавчого змісту: ви­словлювання В. І. Леніна та Й. В. Сталіна про соціалістичне зма­гання, постанови Компартії та Радянського уряду з цих питань. В окремий розділ виділені накази Президії Верховної Ради про нагородження орденами і медалями трудівників Львівської області. Наступні розділи вміщують літературу про розвиток соцзмагання в різних галузях промисловості та сільського гос­подарства, а заключний розділ інформує про художні твори, що прославляють трудовий подвиг львів'ян.

Проте кінець 40-х - 50-і рр. характеризуються не тільки розвитком рекомендаційної краєзнавчої бібліографії. У другій половині 50-х рр. починають з'являтись і поодинокі науково-допоміжні покажчики, а також друковані краєзнавчі бібліотечні каталоги.

У 1958-1963 рр. Державна історична бібліотека УРСР спільно з Державною бібліотекою АН УРСР видала чотири випуски двотомного ретроспективного науково-допоміжного покажчика «Історія Києва», який включав матеріал про різні періоди його історії (з найдавніших часів до початку 60-х рр. XX ст.). Представлена дореволюційна і радянська література з історії, економіки, науки та культури. Укладений на високому методичному рівні, він одержав багато схвальних відгуків у на­укових колах.

У 1957 р. був виданий також ґрунтовний покажчик з істо­рії Одеси «По сторінках історії Одеси та Одещини». Це був не традиційний бібліографічний покажчик, а історіографічний та бібліографічний огляд-нарис, написаний вченим-краєзнавцем В. А. Загоруйком. Як фахівець, зі знанням справи він детально проаналізував літературу про історію Одеси, видану з середини XVIII ст. до 1861 р., хоча не обійшлося без ідеологічних наша­рувань.

Заслуговує на увагу виданий у 1953 р. Львівською науковою бібліотекою АН УРСР анотований покажчик рукописних мате­ріалів бібліотеки «1848 рік в Галичині». Укладачі цього видан­ня ставили перед собою завдання познайомити дослідників з даними про рукописні матеріали, що зберігаються у фондах біб­ліотеки. І хоч рукописні матеріали, відображені у покажчику, не висвітлюють усіх питань, пов'язаних із революцією 1848 р. в Галичині, вони становлять інтерес для дослідників цієї теми.

У 1958 р. Львівська бібліотека АН УРСР опублікувала «Ма­теріали до бібліографії історії Комуністичної партії Західної України». Покажчик включає понад 2 тис. бібліографічних за­писів, які згруповані у 10 тематичних розділів, що мають ідеоло­гімне звучання і характеризують відносини КПЗУ з центральни­ми партійними органами (Компартії України і Компартії Радян­ського Союзу) та зарубіжними комуністичними організаціями. Ця бібліографічна праця «....дістала схвалення спеціалістів та широкої громадськості у зв'язку з актуальністю проблеми, про­пагандистською і науковою важливістю зібраного матеріалу»²³, але на даний час вона цікава лише як історичне джерело.

Позитивним явищем у розвитку краєзнавчих бібліографіч­них ресурсів було започаткування на початку 50-х рр. нового типу КБП - універсального поточного обліково-реєстраційно­го краєзнавчого покажчика, який протягом 50-60-х рр. впев­нено увійшов у практику роботи бібліотек і видається зараз всіма ОУНБ України. Започаткувала цей тип у 1953 р. Львів­ська наукова бібліотека АН УРСР покажчиком «Соціалістична Львівщина». Складність його упорядкування полягала у тому, що на той час ще не була розроблена методика бібліографуван­ня краєзнавчої літератури в універсальних покажчиках, не іс­нувало схем класифікації цієї літератури, вимог до анотування та довідково-методичного апарату. Всі ці питання доводилося самостійно вирішувати працівникам Львівської бібліотеки АН УРСР. Зокрема, в основу класифікації матеріалу була покладе­на схема, що застосовувалась у державних бібліографічних по­кажчиках Книжкових палат, доповнена окремими розділами суспільно-політичної тематики ідеологічного спрямування (на­приклад, «Розкриття реакційної суті українського буржуазного націоналізму і католицької реакції»). Але ця схема була незруч­на для класифікації матеріалу і ускладнювала його пошук. Ще більше погіршувала ситуацію відсутність географічного «клю­ча» у першому випуску покажчика. На ці недоліки вказувалось у

фахових публікаціях²⁴. Проаналізувавши свої помилки, пра­цівники бібліотеки з кожним випуском удосконалювали цей покажчик. Всього вийшло 8 його випусків з 1953 по 1962 рік. Загалом він був позитивно оцінений критикою.

У 50-х рр. відновилася також краєзнавча бібліотечно-ката­ложна бібліографія. «Першою ластівкою» було видання ХДНБ ім. В. Короленка карткового репертуару краєзнавчого каталогу «Соціалістична Харківщина», що включав матеріал за 1943-

1959 рр.

У 50-х рр. активно розвивалась і краєзнавча біобібліо­графія. Лідером у створенні покажчиків цього типу була ЛНБ ім. В. Стефаника, яка протягом одного десятиріччя (1951-

1960 рр.) опублікувала 16 персональних покажчиків про пись- менників і вчених, пов'язаних із Львівщиною, зокрема при- свячених Я. Галану (1952, 1956), О. Гаврилюку (1953), С. Ту- дору (1953), О. Кобилянській (1953), Л. Мартовичу (1955), М. Черемшині (1955), І. Свенціцькому (1956), І. Крип'якевичу (1958) та ін.