10. Політичні погляди Джона Локка

Основні політичні погляди Джона Локка викладені у його праці, «Два трактати про

правління» (1689-1690). Він вперше чітко розділив поняття «особа - суспільство - держава», поставивши особистість над усім. Від народження особа має такі природні, невідчужувані права: право на життя, свободу і власність. Держава повинна діяти лише з метою захиступрав особистості. Ці ідеї заклали підвалини лібералізму як політичної ідеології та нового, демократичного світогляду. По-своєму Локк трактував ідею суспільного договору та його роль у формуванні держави. На його думку, відмовившись від частини своїх природних прав, люди уклали між собою суспільний договір, утворивши спочатку громадянське, а згодом і політичне суспільство (державу). Але держава не може бути могутнішою за людей: суверенітетзалишається за народом. Руйнація держави не означає знищення суспільства; суспільство може створити іншу, досконалішу систему влади.

Політична теорія філософа Джона Локка є ще однією спробою викладу громадянської концепції політики. Він став ідеологом соціального компромісу поміж дворянством та буржуазією. Свої політичні погляди він виклав у роботі «Два трактати про державне правління». Держава, за Локком, отримує рівно стільки влади, скільки необхідно для досягнення головної мети політичного суспільства – реалізація особистих громадянських прав володіти власністю.

В державі ніхто та ніщо не може знаходитися поза підпорядкуванням законам та законності. Локк передбачив ідею правової держави, так як, за його думкою, саме закон являється головним інструментом збереження та розширення свободи особистості. «Там, де немає законів, там немає і свободи».

Підтримка режиму свободи вимагає чіткого розмежовування публічно-владних повноважень держави. Законодавчою владою повинен займатися тільки парламент, виконавча та судова влади, з одного боку, повинні бути підпорядковані йому, а з іншого боку – можуть створювати активний вплив на діяльність органів законодавчої влади.

Для Локка важливо, аби кожна форма держави зростала з суспільного договору – вільної згоди людей, щоб вона охороняла їх природні права та свободи. Локк розширював вчення щодо переходу від природного права до громадянського стану суспільства та відповідної для нього державної форми правління. Він сформулював в якості головної мети держави – збереження свободи власності, відстоював принцип розділення влади.

В противагу Гоббсові, Локк зробив інакший висновок: держава підпорядковується суспільству, яке, в свою чергу, підпорядковується особистості, а так як держава та суспільство – це не одне й те саме, то падіння державної влади не значить кінець суспільства. Суспільство може створити нову державу. Слідкуючи за думками Локка, держава діє лише з метою захисту прав особистості, воно не повинно бути більш могутнім, ніж особистість, або ж особистості створюють суспільство, а суспільство – державу.

Будуючи державу добровільно, прислуховуючись лише до голосу розуму, люди максимально точно відмічають той повний об’єм повноважень, які передають державі. Щодо будь-якого повного, тотального відмовлення від природних прав та вільностей, що їм належать, на користь держави, у Локка немає жодного слова. Право на життя та володіння майном, свободу та рівність, людина не віддає нікому та при жодних обставинах. Ці цінності – кінцеві кордони дії держави і влади, які заборонено переступати.

По відношенню до правителів, які реалізують деспотичну владу над своїм народом, у людей лишається лише єдина можливість – «прохати до небес», застосовуючи силу проти «несправедливої та незаконної сили». По закону, який «першочерговий та перевершує усі людські закони», народ «володіє правом судити, чи має він достатній привід звертатися до небес». Суверенітет людини вище за суверенітет створеної ним держави. Якщо більшість народу вирішує покласти край нахабству, порушивших суспільний договір керівників, то збройне народне повстання з метою повернути державу на шлях свободи, закону, руху до спільного блага, буде повністю правомірним.