- •1.Місце політології в системі сучасного суспільства.
- •2. Предмет і методи політології.
- •3. Функції політології, її значення.
- •4. Стадії розвитку політології.
- •5. Політична думка Стародавнього світу (Конфуцій, Шан-Ян, Платон, Аристотель).
- •6. Особливості політичної думки Стародавнього світу (Цицерон, Лукрецій Кар).
- •7. Середньовічні релігійно-політичні концепції (Аврелій Августин, Фома Аквінський).
- •8. Політичні вчення Нового часу: загальна характеристика.
- •9. Політичні погляди Нікколо Макіавеллі.
- •10. Політичні погляди Джона Локка
- •11. Утвердження марксизму та його внесок у політологію.
- •12. Політична думка Київської Русі
- •13. Основні політико-світоглядні уявлення в Україні XIV – 1 пол. XVII ст. На Україні.
- •14. Політична думка України в період Національної революції середини XVII ст.
- •15. Політична думка України в сер. XVII – XVIII ст.
- •16. Політична концепція х. Філалета.
- •17. Особливості української політичної думки XIX – XX ст.
- •18. Сучасний стан розвитку політології в Україні.
- •19. Сутність політики.
- •20. Функції політики.
- •21. Сутність поняття «влада»
- •22. Основні ознаки і функції влади.
- •23. Політичне життя та його характерні риси.
- •24. Політична діяльність.
- •25. Сутність і структура політичного процесу.
- •26. Поняття субєктів та обєктів політики.
- •27. Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація.
- •28. Ознаки держави.
- •29. Функції держави. 30. Внутрішні функції держави. 31. Зовнішні функції держави.
- •32. Головні стадії процесу законодавства.
- •33. Поняття «виконавча влада»
- •34. Основні форми державного устрою.
- •35. Основні характеристики правової держави.
- •36. Поняття «політична партія».
- •37. Причина виникнення політичних партій.
- •38. Способи утворення політичних партій.
- •39. Функції політичних партій.
- •40. Класифікації партій (за класовою визначеністю, за ставленням до суспільного прогресу, за ставленням до влади).
- •41. Класифікації партій (за формами і методами правління, за принципами організації та членства у системі влади).
- •42. Класифікації партій (за ідеологічним спрямуванням, за віросповіданням).
- •43.Типи партій
- •44.Поняття громадсько-політичних організацій та рухів.
- •45. Класифікація громадсько-політичних організацій та рухів (за економічними інтересами, за методами діяльності та правового статусу, за видом діяльності).
- •46. Типи політичних рухів.
- •47.Політична свідомість: сутність та основні характеристики.
- •48.Політична культура як явище політичного життя.
- •50. Типи політичної культури (за Алмондом).
- •51.Загальна характеристика основних соціально-політичних доктрин сучасності.
- •52.Сутність консерватизму, його походження та основні риси.
- •53.Неоконсерватизм, його сутність.
- •54.Лібералізм і неолібералізм.
- •55. Соціалізм. Соціал-демократична політична доктрина, її сутність.
- •56.Основні течії сучасного радикалізму.
- •57.Сучасний екстремізм.
- •64.Україна в сучасному геополітичному процесі.
- •65.Глобальні проблеми сучасності, їх характеристика. 66.Критерії глобальних проблем. 67.Основні глобальні проблеми.
- •68.Глобальні проблеми і політика.
- •69.Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем.
- •70.Проблеми війни і миру в сучасних умовах.
- •71.Сутність і роль політичної ідеології в житті суспільства.
- •72.Місце і роль політичного лідера в суспільному житті.
- •73.Культ особи як політичний феномен.
- •74.Права і обов`язки людини в сучасному світі.
- •75.Конституція України про права, свободи та обов`язки громадян України.
48.Політична культура як явище політичного життя.
49. Функції політичної свідомості. У цілому в організації і функціонуванні влади політична свідомість виконує такі функції: когнітивну, що виражає потребу людини й суспільства у відображенні й уточненні групових і загальноколективних інтересів; ідеологічну, що характеризує потребу в захисті інтересів групи або суспільства в цілому; комунікативну, що забезпечує взаємодію суб'єктів і носіїв політичних відносин між собою і з інститутами влади; прогностичну, що виражає здатність групи або суспільства до гіпотетичної оцінки можливого розвитку політичних процесів і виховну, що задає політичній активності людей бажаний для суспільства або групи напрямок, який відповідає тим чи іншим ідеалам класу, нації, держави.
Ступінь повноти й характер реалізації функцій політичної свідомості залежать від багатьох причин, але, перш за все, від того, здійснюються вони в стабільних чи нестабільних суспільних умовах. Коли в політичне життя включаються нетрадиційні групи, що активно шукають шляхів реалізації своїх владно значущих інтересів, різко збільшується роль ідеологічної функції, але послабляються комунікативна функція політичної свідомості, що відображає несумісність інтересів і позицій різних політичних суб'єктів. У нестабільних умовах також падає політичне значення різного роду прогнозів, особливо довгострокових, основне навантаження лягає на політичну свідомість елітарних кіл; при постановці суспільної мети і вимог збільшується значення нормативних (на противагу ціннісним) орієнтирів політичної поведінки.
50. Типи політичної культури (за Алмондом).
Найвідомішою в сучасній політології єтипологія політичної культури, здійснена Г. Алмондом і С. Вербою шляхом порівняльного аналізу різних політичних культур, які існують в окремих країнах. На основі дослідження політичної культури США, Великобританії, Італії, ФРН і Мексики вони виокремили у праці «Громадянська культура» три «чистих типи» політичної культури: паройкіальну, підданську та активістську. Ці типи характеризуються певними цінностями, зразками політичної поведінки, способами організації влади і не прив'язані жорстко до певної історичної епохи чи соціальної спільності. Паройкіольний (від грецьк. «пара» — навколо і «ойкос» — дім, господарство) тип політичної культури (іноді його називають «патріархальним») характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політичної системи. Основними рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності. Паройкіальна культура може відразу стати панівною в молодих країнах, але зберігається навіть у великих індустріальних державах, коли кругозір більшості громадян обмежується прихильністю до свого роду, містечка, регіону. Підданський тип політичної культури вирізняється сильною позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у ЇЇ функціонуванні. Цей тип сформувався за умов феодальної системи з її виразною ієрархічністю політичних відносин. Елементи підданської культури трапляються і в сучасних суспільствах, зокрема у формі поклоніння верховним політичним лідерам. Активістський тип політичної культури (або «культура участі») вирізняється активною заінтересованістю громадян не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому, щоб відігравати у ній активну роль. В історії, на думку Г. Алмонда і С. Верби, переважають не чисті, а змішані типи політичної культури: паройкіально-підданська, піддансько-активістська і паройкіально-акти-вістська. Змішаним типом політичної культури є й так звана громадянська культура. Це активістська політична культура, в якій наявні елементи паройкіальної і підданської культури. Вона найбільш характерна для демократичних політичних систем і сприяє їх функціонуванню. Громадянська культура є породженням громадянського суспільства. Вона передбачає, що суб'єкти політики у своїй діяльності виходять з інтересів усього суспільства, а не лише окремої соціальної спільності. За наявності в ній різних політичних орієнтацій ця культура спрямована на дотримання в суспільстві громадянського консенсусу як необхідної засади демократії.