Композиційний шлях аналізу художнього твору.

Під композиційним аналізом розуміємо такий шлях розгляду твору, коли аналіз епізодів, образів-персонажів і твору в цілому визначається особливос­тями його композиції. Дехто з методистів композиційний аналіз вважає варі­антом аналізу за розвитком дії. На нашу думку, це не зовсім так. Обидва шляхи аналізу мають право на самостійне існування, хоч між ними і є багато спільного. Композиційний аналіз, як і аналіз за розвитком дії, також вимагає роз­гляду сюжету твору і його особливостей. Та це лише одна з його сторін, У композиції епічних творів важлива роль належить групуванню персонажів, позасюжетним елементам. Характер матеріалу, що вивчається, диктує свою послідовність, логіку його розгляду, вже не зумовлену розвитком сюжету твору. Його компоненти вже не розглядаються у такій послідовності, як у процесі аналізу твору за розвитком дії. Кожен художній твір відрізняється від іншого не лише своїм змістом, а й побудовою, і тому не може бути єдиної схеми аналізу творів композиційним шляхом. Композиційний аналіз роману «Прапороносці» можна розпочати з окрес­лення найважливіших складових частин його композиції. Роман «Прапоро­носці» має складну побудову. Кожна з його частин становить собою компо­зиційне завершений твір, і разом з тим усі вони тісно пов'язані між собою. Сюжет також розгалужується кількома лініями. Окрім основної сюжетної лінії — зображення визвольного походу, є другорядні: Шура Ясногорська — Юрій Брянський, Шура Ясногорська — Євген Черниш. У трилогії виразно представлені «історії» життя Хоми Хаєцького, Саші Сіверцева, Ягідки, Ференца та ін. Кожна з сюжетних ліній визначається загальним задумом письменника і є логічно вмотивованою. У кожній частині трилогії є своя кульмінація. Найвищого напруження дія досягає тоді, коли автор зображує битву на плацдармі. Учні пригадують найголовніші епізоди твору, які відігра­ють важливу роль у реалізації творчого задуму письменника, визначають їх композиційне навантаження. Не можна зрозуміти композицію твору як своєрідний спосіб вияву ав­торської позиції письменника поза групуванням персонажів. Кожен його герой відіграє певну композиційну роль, навіть епізодичні постаті (ад'ютант Сперанський, кухар Гриша та ін.) введені у творі не випадково. У романі немає одного центрального персонажа. Його наскрізний персо­наж — збірний образ воїнів, їм приділено найбільше уваги. Письменник змальовує типові характери солдатів і офіцерів, що розкриваються в діях, думках, прагненнях, показує духовне зростання й змужніння своїх героїв. В узагальнених збірних образах виступають у творі визволені з-під фашист­ського гніту народи Західної Європи (хоча й тут виділяються окремі персо­нажі, наприклад, художник Ференц, партизанка Юлечка). Вороги миру й прогресу змальовані в основному через їхні злочинні дії в збірному образі фашистських завойовників та їхніх поплічників. Ця третя група персонажів протистоїть двом першим. Показуючи страждання, смерть і руїни, що їх несли з собою гітлерівці, письменник викриває мерзенну суть фашизму. Необхідно, щоб учні простежили, яку роль у загальній побудові твору, в реалістичному відображенні картин війни, у розкритті характерів героїв, у розгортанні сюжету і в безпосередньому вияві авторської оцінки відіграють батальні сцени, ліричні відступи, екскурси в історію життя персонажів, пейзажі, образи-символи, епіграфи до всіх частин трилогії. Система уроків за композиційним шляхом аналізу роману О.Гончара «Прапороносці» може бути такою:

1-й урок. Вступне заняття, загальна побудова трилогії, епіграфи та їх роль у розкритті творчого задуму письменника, ліричні і філософські відступи.

2-й урок. Характер конфлікту, своєрідність розгортання сюжету, різні сюжетні лінії в їхній художній зумовленості, визначення композиційної ролі найважливіших епізодів роману, прийоми затриманої експозиції, батальні сцени та їх роль у творі, художня своєрідність.

З-й урок. Групування персонажів, композиційні особливості «ліплення» образів. 4-й урок. Роль позасюжетних елементів, картини природи (трансільванська осінь, словацька весна, опис угорської столиці). Ідейно-естетичне значення трилогії.