
- •Вивчення елементів теорії літератури
- •Види письмових робіт в процесі вивчення літератури
- •Джерела вивчення біографії письменника
- •Естетичний розвиток учнів засобами літератури.
- •Зміст і структура шкільного курсу літератури. Критерії добору творів.
- •Композиційний шлях аналізу художнього твору.
- •Література як навчальний предмет у сприйнятті учнів ( Педагогічна і соціальна проблема).
- •Літературний твір як вид мистецтва
- •Літературно-критичні статті у шкільній програмі з літератури, методика їх вивчення
- •Мета і завдання вивчення літератури в школі.
- •Методи навчання (класифікація на основі характеру і рівнів пізнавальної діяльності школярів)
- •Методи навчання(класифікація на основі джерела знань).
- •Наочні методи - ілюстрація, демонстрація
- •Методика вивчення біографії письменника
- •Методика викладання літератури у зв’язках з іншими науками.
- •Методика як наука, її джерела. Методика як вузівський предмет.
- •Наочність і тзн на уроках літератури.
- •Нетрадиційні, інтегровані уроки
- •Нові підходи до системи викладання літератури в школі.
- •Особливості вивчення епічних творів
- •Особливості вивчення жанрів унт на уроках літератури.
- •Особливості вивчення ліричних творів.
- •Особливості оглядового вивчення художніх творів. Прийоми аналізу.
- •Особливості роботи над образною структурою художнього твору. Аналіз образа-персонажа.
- •Особливості уроків позакласного читання.
- •Особливості сприймання учнями художньої літератури
- •Період ранньої юності (9-11кл.) як особливий етап у формуванні читацьких інтересів школярів.
- •Підготовка вчителя до уроку. Вимоги до план - конспекта
- •Підготовка учнів до сприймання твору. Значення вступних занять.
- •Вступні заняття до твору можуть проводитися у формі:
- •Позакласна робота з літератури.
- •Прийоми аналізу художнього твору в процесі текстуального вивчення.
- •Принципи аналізу художнього твору.
- •Про специфіку вивчення драматичних творів
- •Проблема типології уроків літератури.
- •Проблемність на уроках літератури. Шляхи обговорення проблемної ситуації.
- •Професійні вимоги до вчителя літератури
- •Робота над виявленням творчого стилю письменника.
- •Розвиток методичної думки в умовах царської росії. Доробок Куліша, Шевченка, Алчевської.
- •Роль і.Франка у розвитку методики української літератури
- •Специфіка підсумкових занять до вивчення окремого твору чи творчості письменника. Форми проведення.
- •Специфіка проблемно-тематичного шляху аналізу художнього твору.
- •Спілкування на уроках літератури як особливий вид духовного контакту учнів і вчителя. Авторитарний демократичний та гнучкий стилі спілкування.
- •Становлення методики в умовах Центральної Ради та 20 – 30х р.Р.
- •Становлення методики у 30-70 рр. (Бугайко ф. , Бугайко т. , Волинський п. , Мазуркевич о. ). Здобутки і прорахунки
- •Структурні одиниці уроку літератури.
- •Типи навчальних завдань з літератури (звичайні, тестові, ігрові). Проблема диференціації завдань.
- •Урок літератури. Основні вимоги.
- •Характеристика вступних уроків до вивчення курсу літератури і окремих розділів
- •Характеристика молодшого підлітка як читача (5-6 кл.). Проблема подолання "наївного реалізму" у школярів.
- •Читання твору. Види читання, їх характеристика.
- •Школяр-читач старшого підліткового віку (7-8кл.) Зростання інтересу до творів психологічного плану.
Становлення методики у 30-70 рр. (Бугайко ф. , Бугайко т. , Волинський п. , Мазуркевич о. ). Здобутки і прорахунки
У 30 роках на Україні припинено процеси українізації. Почався процес скорочення кількості національних шкіл, в яких уже навчался більше, ніж 92% дітей рідною мовою. Починаються масові репресії діячів культури.
У березні 1932 року було прийняте рішення , що стабілізація підручника е неправильною і політично шкідливою.
До виходу в світ стабільних підручників учні переважно користувалися робочими книгами, які дуже часто змінювались. Підручники з літератури для середньої школи у 30 х роках несли на собі помітний вплив вульгарного соціологізаторства.
У 1931-1932 рр. у школах України використовували підручники Н.Павлишина , Н.Склярова, А.Ярмоленка. Якість їх була низька, все зводилось до навчання до навчання про Леніна і партію.
29 березня 1933 року колегія освіти постановила скласти єдину програму і єдині підручники для 5,6,7,8 груп. Було 2 підручники з літератури – з української літератури написаний українською мовою і підручник з російської літератури російською мовою. Така система в основі зберіглась до сьогодні. У 30-40 х роках з»являється ряд праць з методики літератури. Це праці В.Голубкова, М.Рибникової, П.Волинського і А.Снєжкової. Особливий наголос ставився на уважному ставленні до учня.
У післявоєнні роки методика літератури збагатилася вагомими працями: П.Волинського,Т.Бугайка,Ф.Бугайка.
Вагомим внеском у методичну науку є праця О.Мазуркевича «Нариси з історії методики української літератури» (1961 р.),в якій простежується розвиток методичної думки з найдавніших часів до 60-х років 20 століття.
Методисти того часу займалися розв»язанням проблеми удосконалення уроку,використання технічних засобів навчання,посиленням емоційного впливу на учнів художніх творів, а також питаннями позакласної роботи в школі.
За післявоєнні роки було видано багато монографій, в яких приділялась увага вивченню творчості окремих письменників.
У 70-х роках великої шкоди вивченню української літератури завдала теорія злиття мов і національних культур.
У школах українську літературу і мову дозволялось вивчати за вибором.
Структурні одиниці уроку літератури.
Необхідною умовою мотиваційного забезпечення уроку літ. є його педагог-на цілісність і структурна завершеність. У кожного вчителя свій стиль, почерк у проведенні уроків. Структура – це форма уроку, і одна з необхідних передумов забезпечення педагогічної результативності уроку. Тому, обираючи певну структуру, вчитель повинен враховувати насамперед її доцільність. Урок літ. завжди визначається логічною стрункістю, мета – те що об’єднує всі його структурні частини, кожен урок має свою мету, яка передбачає завдання освітнього, виховного і розвиваючого характеру. Важливо, щоб кожен урок, окрім мети мав і особливе завдання – поставити проблеми, які б схвилювали дітей, викликали інтерес поспілкуватися на уроці. Ще з серед. 50-х р-ів уроки будувалися за певною закостенілою схемою, яку складали так звані етапи уроку, які йшли в суворій логіч-й послідовності. Урок розпадався на 5 ізольованих, обов’язкових для кожного уроку частин: організація класу, опитування учнів, засвоєння нових знань, закріплення і завдання додому. Наприкінці 50-х і поч. 60-х серед учителів широко поуляризувався т. званий «липецький досвід», що проголошував вільну структуру уроку. Спочатку на уроці проводилась актуалізація опорних знань, на грунті яких давалась нова інформація, пояснення нового навчального матеріалу і опитування не відокремлювалися як два самост-ні етапи, сам. робота, повторення і закріплення матеріалу, виставлення оцінок за роботу в класі і вдома. Урок проводився у швидкому темпі, але і така структура мала недоліки. Ми вчимо учнів вдумуватися в образи твору, а це вимагає часу і не дозволяє планувати урок на 5-10-ти хв. періоди. Більше видів робіт пропонується на уроці вивчення невеликого твору. Розпочинається традиційний урок із організаційного моменту, далі може проводитись опитування, яке іноді зливається із засвоєнням нових знань у єдиний процес. Урок може включати багато елементів, але у загальній системі уроків найбільше місце відводиться засвоєнню учнями нової інформації, формуванню необхідних умінь і навичок, вихованню моральних норм. Усі елементи традиційного уроку необхідні в навчал-му процесі, але не можна закріплювати за ними якогось постійного місця на уроці. Усе залежить від характеру матеріалу, заг-ї побудови уроку, його мети і багатьох інших факторів. Повноцінний урок з літ. завжди відзначається лог-ю завершеністю, що передбачає: підведення підсумків уроку, коментування оцінок, своєчасне оголошення домаш. завдання та проведення інструктажу щодо його виконання. Структура сучасного уроку повинна мати динамічний характер. З метою удосконалення навчального процесу у школі вчителі вдаються до нових організацій форм уроків: уроки-конкурси, уроки-семінари, уроки-диспути, урок—екскурсія на природі зметою осмислення поетичних образів, літературно-музична композиція, уроки з використанням концертної програми, уроки-зустрічі з письменниками, літературознавцями, акторами. Н-д, у 5 класі під час вивчення казок можна провести урок , що включає такі структурні компоненти: 1. Вступне слово вчителя. 2. Конкурс на кращого оповідача казки. 3. Інсценізація уривка з казки.4. Ігри (вгадування казок на основі ілюстрацій, кадрів діафільмів). 5. Самостійне складання казок на запропоновану тему. 6. Ознайомлення з дитячими малюнками на казкові сюжети. В останні десятиліття все більшого поширення у школі набувають інтегровані уроки( поєднуються блоки знань з різних предметів, що дає можливість висвітлити тему ґрунтовно, всебічно). Отже, урок є творчість, що не терпить шаблонності, вона передбачає новизну, оригінальність, відхід від традиції. Але всяка творчість, включаючи і побудову уроку, повинна бути підпорядкована певним науковим закономірностям. Сам по собі урок не зможе досягти мети, якщо він є непотрібною ланкою в загальній системі уроків. І саме з позицій системності й наступності повинна будуватися його організація. Плануючи урок, необхідно врахувати, яка інформація на ньому буде засвоєна і в якому обсязі, які нові навички набудуть учні і яким чином, які теоретико-літературні поняття будуть формуватися чи збагачуватися. Вибір структурних елементів залежить від багатьох факторів: віку дитини, мети уроку, змісту науково-художньої інформації, логіки навчального процесу. Необхідно уявляти окремий урок у структурі теми, розділу навчальної програми, врахувати кількість часу, що відводиться на опрацювання інформації.