Зміст і структура шкільного курсу літератури. Критерії добору творів.

Зміст літературної освіти учнів, тобто система знань та вмінь, які повинні набути учні певного класу, визначається шкільними програмами і держав­ними документами, обов'язковими для виконання кожним вчителем літера­тури.

Українська література вивчається в усіх школах нашої держави, хоч і в різному обсязі. Глибоке знання державної мови, культури, літератури укра­їнського народу є сьогодні засобом дальшого зміцнення суверенітету України, громадянського виховання підростаючого покоління, прилучення його до загальнонародних моральних цінностей.

Літературну освіту учні набувають в українських і в російських, в мол­давських і угорських, польських, болгарських, єврейських та інших школах. В умовах будівництва демократичної держави необхідно забезпечити кожно­му народові його невід'ємне право вільного національного розвитку. За дани­ми останнього перепису населення, на території України проживає, крім 73,6% українців, 21,1% - росіян, 1,3% - євреїв, 0,8% - білорусів, 0,6% - молдаван, 0,5% - поляків, 0,5% - болгарів. А ще проживають в Україні угорці, греки, гагаузи та інші національності. Тому не може бути єдиної школи для всіх, єдиних програм.

Школа на Україні покликана формувати таку особистість, яка б почу­вала себе частиною нації, виявляла свою причетність до її історії, традицій, культури, духовного житті.

Інваріантність програм зумовлена також різними типами навчальних закладів (школи-ліцеї, гімназії, профтехучилища, технікуми та ін.), диферен­ціацією навчання в загальноосвітніх школах, яка повинна задовольнити різні природні здібності учнів. Це, насамперед, класи з поглибленим вивченням предметів, різні факультативи тощо.

У загальноосвітніх школах республіки учителям дозволено працювати за програмами, які складені:

а)співробітниками Інституту педагогіки АПН України;

б)працівниками Київського університету ім. Тараса Шевченка та Інституту українознавства;

в)викладачами Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова та Прикарпатського університету.

Є також авторські програми, за якими працюють вчителі західних регіонів. Шкільні програми з літератури визначають чітко окреслене коло знань, пінь і навичок, які повинні набути учні кожного класу.

У програми введені найвизначніші твори нашого письменства, що дають уявлення про його жанрову та стильову розмаїтість, відкривають широкі можливості для суспільно-політичного, морального і естетичного виховання підростаючого покоління.

Не можна не погодитися з відомим методистом А.Лісовським, що твори для вивчення в школі повинні добиратися з урахуванням принципу "небагато, але багато". Це означає, що добір матеріалу і систе­ми його вивчення повинні будуватися на основі такої стратегії, що дозволяє за короткий час розв'язати багато питань у плані літературної освіти учнів, їхнього виховання, а також розвитку інтересу до літератури. Величезний об'єм художньої інформації породжує чимало труднощів у її осмисленні. Намагання ввести до шкільної програми велику кількість імен письменників та їхніх творів, завжди викликало у вчителів реакцію супротиву. Насамперед це пояснюва­лося тим, що такий підхід не дозволяє учням заглиблюватися в твори, ґрунтов­но осмислювати їх, а тому й ефект від ознайомлення незначний. Поверхово вивчені твори швидко стираються з пам'яті і не стають складовою частиною особистості учня, хоч, звичайно, є інша крайність — надто обмежена кількість творів, на матеріалі яких реалізується літературна освіта учнів, не виправдо­вує себе через збіднене уявлення учнів про українську літературу. Таким чином, у підходах до вивчення художніх творів у школі повинне бути чуття міри.

Оскільки в різних програмах пропонуються для вивчення твори різних письменників, мінімальний обсяг необхідних знань регулюється стандартами літературної освіти. В них визначається також і мінімальний обсяг умінь та навичок школярів.

У всіх класах програмою передбачено вивчення відомостей з теорії літе­ратури, виділені спеціальні години на розвиток усного і писемного мовлен­ня. Цей час учитель використовує для написання учнями переказів, творів та на інші види стилістичних і граматико-стилістичних вправ.

Виділення певної кількості годин на розвиток усного і писемного мовлення аж ніяк не означає, що лише на спеціальних уроках учитель повинен збага­чувати мову школярів. Художня література — це мистецтво слова. І чим краще оволодіє дитина скарбами рідної мови, тим повніше вона відчує красу і силу художнього слова. Тому всі уроки літератури, як цього й вимагає шкільна програма, повинні бути пройняті турботою вчителів про розвиток мовної культури наших учнів, що поступово формується на всіх етапах літературної освіти.

Програми відводять спеціальні години для уроків з позакласного читання, мета яких — активізувати читацький досвід дітей.

Ми повинні виховувати дітей не на стражданнях народу, а на його гро­мадянській мужності, полум'яному патріотизмі.

Сучасна програма з літератури має передбачати два ступені навчання — пропедевтичний, або початковий курс літератури в п'ятих-восьмих кла­сах і систематичний курс, на основі історико-літературного процесу, у дев'я­тих-одинадцятих класах. В основі програми у різних класах лежать ті прин­ципи групування матеріалу, що відповідають віковим категоріям дітей та завданням літературного їх розвитку. У п'ятому-восьмому класах весь нав­чальний матеріал в основному згрупований за жанровим та тематично-хроно­логічним принципами. За жанровим принципом групуються народні та літе­ратурні казки, прислів'я, загадки, народні пісні та думи, за тематично-хро-нологічним — окремі твори письменників.

Критерій 1. Врахування вимог чинного «Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» до змісту освіти , а також до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Критерій 2. Висока художньо-естетична цінність твору

Одним із провідних критеріїв, який ураховувався під час добору програмових творів, була їхня художньо-естетична цінність, мистецька довершеність. У програмі репрезентовані виключно високохудожні твори, які входять до золотого фонду української літератури. Більшість із них пройшла перевірку часом, стала улюбленим читанням дітей, юнацтва і дорослих, на них виховане не одне покоління читачів.

Критерій 3. Структурування матеріалу програми відповідно до вимог адаптації 5-класників до навчання в основній школі.

Критерій 4. Доступність і актуальність конкретних літературних творів для дітей певного віку

Доступність реалізується зокрема в прагненні укладачів програм добирати тексти оптимального обсягу, насамперед невеликі. Водночас у кожному класі (особливо при поглибленому вивченні літератури) доцільно вводити, як мінімум, по одному твору, значного обсягу, інакше учень не буде готовий до сприйняття творів великих жанрів, а також до “приборкування” великого обсягу інформації, що є одним із гострих викликів часу.

Критерій 5. Виховна цінність художнього твору

Критерій 6. Репрезентативність художнього твору

До програми “Українська література” мають входити найкращі твори красного письменства всього людства, тобто усіх часів і народів.

Критерій 7. Компарабельність

Важливим критерієм відбору художніх творів є їхня компарабельність, тобто плідність, придатність до порівняння з творами тієї ж і/або інших літератур. Компарабельність художніх творів, крім того, тісно пов’язана з міжпредметними зв’язками, особливо, коли йдеться про зв’язки між зарубіжною та українською літературою, на що орієнтують нас вимоги МОНУ. Це ж стосується і зв’язків між українською літературою та історією.

Критерій 8. Культурологічний контекст

Культурологічний контекст вимагає від учителя “відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу та інтерпретації художнього тексту, здатність сприймати його з розумінням задуму і стилю автора, бачити кожний конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах”. Саме цьому сприяють порівняльні екскурси програм у різні літератури, культури, історію, інші шкільні предмети. Головне, щоб учні вчилися бачити будь-яке літературне явище на тлі тієї культури, історії, літератури, які його виплекали, дітищем яких воно стало.

І не тільки бачити, а творчо, свідомо розкривати зв’язки твору з цим тлом.

Отже, спрямованість програм із зарубіжної літератури на учня, на очікувані від нього навчальні результати, навіть спрограмованість певних його навчальних досягнень є не лише нагальною вимогою часу, а вимогою, конкретизованою у навчальній програмі.

Насамкінець зазначимо, що будь-яка програма – лише партитура, яка сама не заграє, не запрацює без її виконавця й інтерпретатора – вчителя-практика.