Специфіка проблемно-тематичного шляху аналізу художнього твору.

Цей шлях аналізу худ твору будується на основі самостійного розв’язування учнями завдань, поставлених учителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора.

Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також із накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. У плані підготовки до уроку вчитель ставить завдання: продумати, як висвітлена у творі певна проблема, дібрати відповідний ілюстративний матеріал, висловити своє ставлення до неї, зясувати, як письменник умотивовує її розв’язання, що у творі є повчального, захоплюючого тощо.

Основним етапом є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, новою критичною літературою учні розв’язують поставлену проблему.

Справедливе застереження методиста Є.А. Пасічника, що часто в методичній літературі ототожнюють проблему літературознавчого і дидактичного характеру. Коли розкривають шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу – сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки- диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літ твору.

Проблемне питання: Чим викликана симпатія автора «Чорна рада» до Сомка?

Проблемне завдання: На основі художніх деталей розкрийте проблему миру і війни в романі О.Гончара «Тронка»

Проблемна ситуація: Переконання опонента, що в «Лісовій пісні» наявні єдність трьох родів літератури

Цей шлях аналізу практикується переважно у старших класах Вивчення великого епічного твору шляхом проблемно-тематичного аналізу проводиться у такій послідовності: вступна бесіда, стислий аналіз сюжету, зясування основних проблем у творі, підсумкове заняття.

Спілкування на уроках літератури як особливий вид духовного контакту учнів і вчителя. Авторитарний демократичний та гнучкий стилі спілкування.

Навчання – комунікативний процес. Якість його значною мірою обумовлюється умінням спілкуватися, тобто залежить від характеру тих функціональних взаємозв'язків, які виникають у процесі роботи між учителем і школярем та всередині учнівського колективу. Все це впливає на саморегуляцію діяльності школяра і визначає його статус. Адже у процесі навчання має задовольнятися широкий спектр його потреб: у творчості, спілкуванні, самовираженні і самоствердженні

Оптимальне педагогічне спілкування — це таке спілкування вчителя (і ширше – педагогічного колективу) з школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує найсприятливіший емоцій­ний клімат навчання (зокрема, заважає виникненню «психологічного бар'єра»), забез­печує управління соціально-психологічними процесами в дитячому колективі і дозволяє максимально використати особисті якості вчителя.

Справді, духовний контакт учителя і учнів, від якого безпосередньо залежить засвоєння навчальної інформації, може бути тоді, коли на уроці створюється атмосфера невимушеності, безпосередності, активного впливу не лише на розум, а й на серце учня.

Авторитарний стиль спілкування має свої особливості: неувага до особистості дитини, ігнорування особливостей сприймання окремими школярами художніх цінностей, думки колективу відсутність належної гнучкості в роботі, безапеляційність настанов, сувора регламентація дій учнів, навязування своїх суджень, надмірна офіційність і категоричність.

Вчителі цього стилю частіше вдаються до лекційного викладу матеріалу, рідко практикують бесіду,не люблять заперечень. Авторитарність згубно впливає на розвиток творчих можливостей дітей, негативно позначається на вивчені літератури в школі.

Демократичний стиль передбачає належну гнучкість в стосунках з учнями, враховування їхніх інтересів, духовних запитів, ціннісних орієнтацій. Для цього стилю є характернимшироке залучення учнів до активної взаємодії в класі, намагання зробити їх не тільки обєктами, а й субєктами дії.

учителі подібного стилю вміють створити сприятливий клімат, атмосферу невимушеної розмови, доброзичливо ставляться до своїх вихованців, прагнучи укріпити у кожній дитині віру в свої сили, справедливі і обєктивні.Демократичний стиль будується на повазі до сувернітету чужої життєдіяльності й свідомості. Цей стиль найпопулярніший з погляду ефективності.

Гнучкий стиль являється найоптимальнішим і педагогічно виправданим. Гнучкість як психічна риса характеризується тим, що людина може своєчасно і адекватно реагувати і змінювати свою поведінку, певні прийоми спілкування залежать від характеру конкретних сатуацій.

Від особистості вчителля і характеру педагогічного спілкування залежить чи будуть учні з інтересом працювати на уроці.

Навчання – комунікативний процес. Якість його значною мірою обумовлюється умінням спілкуватися, тобто залежить від характеру тих функціональних взаємозв'язків, які виникають у процесі роботи між учителем і школярем та всередині учнівського колективу. Все це впливає на саморегуляцію діяльності школяра і визначає його статус. Адже у процесі навчання має задовольнятися широкий спектр його потреб: у творчості, спілкуванні, самовираженні і самоствердженні