Проблема типології уроків літератури.

Кожен урок, крім зовнішньої сторони, має ще й внутрішню, що відображає закономірності педагогічного процесу. На уроках літератури можуть ставитися різні завдання: засвоєння нової інформації, приведення знань у певну систему, самостійне виконання учнями завдань з метою перевірки їх знань, умінь і навичок та ін. Відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип.

Слід зазначити, що проблема типології уроків недостатньо вивчена у педагогічній науці. Немає також загальновизнаної класифікації уроків літератури. У свій час різними дослідниками робилися спроби класифікувати їх. Проте запропоновані класифікації не прижилися, бо в їх основі сполучалися різні принципи поділу уроків. Ось, наприклад, як поділяє уроки І.Соболєв у спеціально присвяченій цій проблемі книзі:

1) урок-лекція (з необхідним в кінці або в середині його закріпленням);

2) урок-розповідь (розповідь-бесіда, розповідь-висновки);

3) урок учнівських читань (доповіді-реферати учнів, усний твір);

4) урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, самостійні роботи, усний переказ);

5) урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, іншими друкованими джерелами;

6) урок складання планів (колективне складання планів, індивідуальне складання тощо);

7) урок письмової роботи (навчальної, тренувальної, контрольної, з наступним аналізом);

8) урок з використанням технічних засобів навчання або ілюстративно-живописних (навчальних фільмів, діафільмів, грамзапису, літературних плакатів, таблиць, картин, малюнків);

9) урок повторення або закріплення шляхом індивідуального опитування з обов'язковим рецензуванням учнівських відповідей (письмово та усно), письмового та усного фронтального опитування, взаємного опитування (учня учнем), виконання вправ;

10) урок-бесіда за творами, рекомендованими для позакласного читання;

11) урок-диспут;

12) урок-екскурсія.

В основу цієї класифікації покладені і методи навчання, і види та форми роботи, і дидактичні завдання, коротше кажучи, тут немає єдиного принципу, за яким би визначалася типологія уроків з літератури.

Широкого резонансу набула класифікація М.Кудряшова. Залежно від домінуючої дидактичної мети він виділяє такі типи уроків:

1) вивчення художніх творів;

2) вивчення теорії та історії літератури;

3) розвитку мовлення.

За характером основних дидактичних завдань уроки з літератури умовно можна поділити на такі типи:

1) засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок;

2) узагальнення і систематизації знань;

3) контролю знань, умінь і навичок з літератури.

У свою чергу кожен з цих типів може мати свої різновиди, а останні — багато варіантів. Наприклад, перший тип включає: вступні уроки до вивчення курсу літератури й окремих розділів шкільної програми, уроки підготовки до сприймання художніх творів, первинного сприймання твору, поглибленої роботи над твором, уроки з розвитку мовлення. Вони мають своє педагогічне обґрунтування.

Урок — складне педагогічне явище. Даремно сподіватися знайти таку класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони.

Поряд з уже розглянутими можна виділяти й уроки за такими критеріями, як форми і методи роботи, характер матеріалу, що вивчається учнями, тощо. Нерідко один з методів чи форма роботи, спосіб діяльності вчителя чи учнів може бути домінуючим на уроці, тому відповідно розрізняють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-конкурси, уроки-ком-позиції тощо. Якщо хочуть підкреслити характер матеріалу, що вивчається на уроці, кажуть: урок вивчення біографії письменника, урок аналізу художнього твору, урок ознайомлення з літературно-критичними статтями, урок вивчення оглядових тем, уроки з розвитку мовлення, уроки з позакласного читання й ін.

Виділення типологічних одиниць уроків аж ніяк не значить, що останні мають чітко визначену структуру. Спроби представити всі типи уроків з літератури за однотипною структурою не увінчалися успіхами. Адже одне і те ж дидактичне завдання допускає розумне поєднання різних видів роботи. Намагання втиснути всі можливі варіанти уроків у прокрустове ложе декількох структурних схем збіднює можливості вчителя-словесника.

Звичайно, в усіх типах уроків можна виділити певні вузлові елементи, які впливають на вибір їх структури. Так, наприклад, типовим для уроку засвоєння нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок є:

1. Оголошення теми і мети уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нової інформації.

4. Підсумок уроку.

5. Завдання додому.

6. Інструктаж до виконання домашніх завдань.

Урок узагальнення, систематизації знань учнів може включати такі вузлові елементи структури:

1. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Повторення, узагальнення окремих положень, фактів.

3. Приведення знань у певну систему, формування основних теоретичних положень про художній твір, творчість письменника чи групи письменників.

4. Домашнє завдання. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

Найважливішим стрижнем контрольного уроку є самостійне виконання певного завдання без допомоги вчителя.

Отже, тип уроку певною мірою зумовлює його структуру, котра, проте, далеко не визначається лише цим типом. Структура уроку обумовлюється дидактичними завданнями, які на ньому розв'язуватимуться, логікою пізна-

вального процесу, системою роботи словесника, рівнем літературного розвитку учнів та багатьма іншими факторами. І тільки врахувавши все це, можна досягти високої педагогічної результативності.