Особливості сприймання учнями художньої літератури

Успішність керованого вчителем педагогічного процесу, залежить від врахування можливостей дітей, знання закономірностей сприймання мистецтва нашими учнями.

Повноцінне спілкування з мистецтвом вимагає розвитку спеціальних здібностей і вмінь. Сюди можна віднести насамперед образне поетичне бачення світу, високий розвиток творчої уяви, особливу емоційну вразливість, підвищену реактивність, добре розвинену здатність реагувати на експресію слова. Читач лише тоді пройметься настроєм твору, глибоко усвідомить вчинки героїв, якщо він сам може активно відгукуватись на явища оточуючого світу. Співпереживати — це значить дивитись на оточуючий світ очима іншого індивіда, вміти приймати близько до серця найтонші порухи його душі, зробити їх своїм особистісним інтересом, потребою власної індивідуальності. Розуміння читачем змальованих письменником явищ вимагає життєвого досвіду в широкому значенні слова. Він включає в себе і почуттєві, і соціальні, і моральні, і естетичні компоненти, які складають необхідну для сприймання мистецтва основу. Не менш важливою умовою є і наявність необхідної суми теоретико-літературних знань, що сприяють виробленню самостійних критеріїв оцінки художнього твору.

Сприйняття художнього твору —глибоко індивідуальний творчий процес, який залежить від багатьох суб'єктивних факторів. Тому мистецький вплив на нього залежить з одного боку від естетичної вартості самого твору, його об'єктивних можливостей, з другого — від особливостей читацької культури реципієнта, його запитів, потреб, художніх смаків. У кожної людини своє бачення твору, власна система моральних, духовних та естетичних цінностей. Найбільшу цінність становить перш за все те, що нерозривно пов'язане із задоволенням найважливіших потреб особистості, котрі займають найвагоміше місце в її структурі й виступають на перший план.

У процесі засвоєння художня інформація відповідним чином переосмислюється, обростає новим змістом. Особливість художньої інформації виявляється в характері її функціонування. Вона будується на основі діалогічного спілкування письменника з читачем. Мистецтво розраховане на те, щоб активізувати думки, певні почуття і переживання. Письменник має на увазі вдумливого читача, який повинен не лише беззастережно сприйняти порушені ним у творі ті чи інші проблеми, а й творчо переробити, переплавити художню інформацію, подумки доповнити змальовані ним картини життя.

Знайомство з твором — це свого роду внутрішня розмова, рівноправний діалог двох індивідів — письменника і читача. Відбувається своєрідна взаємодія двох особистостей. Суб'єкт повинен у процесі роботи над твором виявити певну внутрішню активність, осягнути моральний, естетичний, пізнавальний зміст твору, особистість його творця,характер сприймання ним зовнішнього і внутрішнього світу. Без цього не може відбутися безпосередньої рецепції читача.

Художній твір — це водночас замкнена й відкрита система функціонування. Тому в кожного читача своє бачення письменника, яке зумовлюється багатьма факторами — розвитком емоційної сфери, життєвим досвідом реципієнта, його ціннісними орієнтирами, установками, своєрідністю духовного світу тощо. Процес сприйняття художньої інформації має особистісний характер. Така специфіка побудови твору розрахована на те, щоб не лише ознайомити читача з певними моральними та естетичними цінностями, а й допомогти йому відкрити їх, активізувати його відтворюючу і творчу уяву, викликати у нього певні думки і переживання. Тільки за цієї умови можлива трансформація досвіду письменника в особистий досвід читача.

Індивідуальні особливості розвитку особистості дитини — важливий фактор, з яким не можна не рахуватися словеснику. Від них залежать і види роботи, які практикуються вчителем. Одні учні вимагають певних вправ на розвиток відтворюючої уяви, інші — на розвиток логічного мислення, уміння узагальнювати явища і факти. У кожному віці свої психолого-педагогічні особливості навчально-пізнавальної діяльності, свої можливості, на які ми не можемо не зважати, організовуючи вивчення художнього твору, будуючи урок літератури. Без глибокого вивчення рівнів вікової детермінації важко уявити потенційні можливості дітей.

Наприклад, п'ятикласники люблять такі види роботи, як читання твору напам'ять, в особах, детальний його переказ, малювання ілюстрацій до окремих епізодів байки, казки, оповідання. Не виявляють вони особливого інтересу до стислого переказу, до роботи над складанням планів. Старшокласники ж зовсім не захоплюються детальними переказами творів, малюванням ілюстрацій на основі прочитаного, багато з них без особливого ентузіазму декламують вірші.

Отже, спілкування з твором може бути тільки тоді успішним, коли активізується його життєвий досвід, творча уява, емоційна образна пам'ять. Чим глибше проникає читач в художні образи, тим яскравіші його уявлення, тим глибші можуть бути й образні узагальнення.