
- •Вивчення елементів теорії літератури
- •Види письмових робіт в процесі вивчення літератури
- •Джерела вивчення біографії письменника
- •Естетичний розвиток учнів засобами літератури.
- •Зміст і структура шкільного курсу літератури. Критерії добору творів.
- •Композиційний шлях аналізу художнього твору.
- •Література як навчальний предмет у сприйнятті учнів ( Педагогічна і соціальна проблема).
- •Літературний твір як вид мистецтва
- •Літературно-критичні статті у шкільній програмі з літератури, методика їх вивчення
- •Мета і завдання вивчення літератури в школі.
- •Методи навчання (класифікація на основі характеру і рівнів пізнавальної діяльності школярів)
- •Методи навчання(класифікація на основі джерела знань).
- •Наочні методи - ілюстрація, демонстрація
- •Методика вивчення біографії письменника
- •Методика викладання літератури у зв’язках з іншими науками.
- •Методика як наука, її джерела. Методика як вузівський предмет.
- •Наочність і тзн на уроках літератури.
- •Нетрадиційні, інтегровані уроки
- •Нові підходи до системи викладання літератури в школі.
- •Особливості вивчення епічних творів
- •Особливості вивчення жанрів унт на уроках літератури.
- •Особливості вивчення ліричних творів.
- •Особливості оглядового вивчення художніх творів. Прийоми аналізу.
- •Особливості роботи над образною структурою художнього твору. Аналіз образа-персонажа.
- •Особливості уроків позакласного читання.
- •Особливості сприймання учнями художньої літератури
- •Період ранньої юності (9-11кл.) як особливий етап у формуванні читацьких інтересів школярів.
- •Підготовка вчителя до уроку. Вимоги до план - конспекта
- •Підготовка учнів до сприймання твору. Значення вступних занять.
- •Вступні заняття до твору можуть проводитися у формі:
- •Позакласна робота з літератури.
- •Прийоми аналізу художнього твору в процесі текстуального вивчення.
- •Принципи аналізу художнього твору.
- •Про специфіку вивчення драматичних творів
- •Проблема типології уроків літератури.
- •Проблемність на уроках літератури. Шляхи обговорення проблемної ситуації.
- •Професійні вимоги до вчителя літератури
- •Робота над виявленням творчого стилю письменника.
- •Розвиток методичної думки в умовах царської росії. Доробок Куліша, Шевченка, Алчевської.
- •Роль і.Франка у розвитку методики української літератури
- •Специфіка підсумкових занять до вивчення окремого твору чи творчості письменника. Форми проведення.
- •Специфіка проблемно-тематичного шляху аналізу художнього твору.
- •Спілкування на уроках літератури як особливий вид духовного контакту учнів і вчителя. Авторитарний демократичний та гнучкий стилі спілкування.
- •Становлення методики в умовах Центральної Ради та 20 – 30х р.Р.
- •Становлення методики у 30-70 рр. (Бугайко ф. , Бугайко т. , Волинський п. , Мазуркевич о. ). Здобутки і прорахунки
- •Структурні одиниці уроку літератури.
- •Типи навчальних завдань з літератури (звичайні, тестові, ігрові). Проблема диференціації завдань.
- •Урок літератури. Основні вимоги.
- •Характеристика вступних уроків до вивчення курсу літератури і окремих розділів
- •Характеристика молодшого підлітка як читача (5-6 кл.). Проблема подолання "наївного реалізму" у школярів.
- •Читання твору. Види читання, їх характеристика.
- •Школяр-читач старшого підліткового віку (7-8кл.) Зростання інтересу до творів психологічного плану.
Методика як наука, її джерела. Методика як вузівський предмет.
Спеціальна метод. підготовка вчителя - необхідна умова професійного успіху. Висока культура педагогічної праці виявляється насамперед в умінні науково грамотно керувати процесом розвитку особистості учня. Система роботи вчителя повинна будуватися на принципі глибокого розуміння ним наукових закономірностей педагогічного процесу, тих виховних завдань, які необхідно розв’язувати під час вивчення літ-ри. Набути спец. педагогічні вміння допомагає вчителю метод. викладання літ-ри.
Метод. літ. – це самостійна педагогічна наука про виховання літературного світу і розвиток особистості учня засобами худ-ого слова; це наука про раціональне використання методів і прийомів, які забезпечують вчителеві найвищу педагогічну результативність у роботі з учнями за умови мінімальної затрати зусиль, часу, енергії учнів.
Метод.літ. – це уміння розумно берегти час і сили учня, знаходити в навчальному матеріалі основне, майстерність організовувати працю колективу, система впливу на різні індивідуальності учня.
Метод. як наука спрямовує зусилля на вдосконалення структури, змісту, системи літературної освіти учнів у школі, розкриває закономірності формування в них засобами худ-го слова потрібних їм умінь і навичок.
Метод. літ. склад-ся з 3-х основних частин: теорії метод., її історії, метод-их розробок окремих уроків і позакласних заходів як практичної реалізації певних теоретичних положень. Метод. літ. постійно розвивається, оскільки змінюються учні і умови праці (форми, прийоми, методи навчання), рівень методичної науки залежить від рівня розвитку педагогіки, мета навчання і виховання визначаються суспільними потребами.
Джерелами метод. літ. є: 1) історичний досвід школи; 2) передовий досвід сучасних вітчизняних і зарубіжних шкіл; 3)теоретичні праці відомих педагогів; 4) спеціально організовані експерименти, що підтверджують чи спростовують істинність наукових рекомендацій. Історія метод. літ. розкриває перед вчителем арсенал педагогічних ідей, форм, методів і прийомів роботи, які були поставлені на службу вчителя літ-ри, а також допомагає уникнути багатьох помилок у роботі.
Особливість метод. літ. як науки у тому, що її постійно творять тисячі вчителів, передаючи наступним поколінням свої знахідки. Постійний обмін досвідом – необхідна передумова зростання педагогічної майстерності вчителя. Сьогодні є чимало організаційних форм узагальнення і поширення педагогічного досвіду. Стали вже звичними кущові, районні, обласні, республіканські семінари і конференції, випускаються нові збірники та журнали, практикується взаємо відвідування уроків, організовуються відкриті уроки вчителів. У школі працюють методичні об’єднання, на яких учителі обмінююються думками про поліпшення викладання літ-ри.
Метод. літ-ра має наукову цінність, коли вона розкриває закономірності педагогічних явищ, коли методичні рекомендації науково обґрунтовані, психологічно вмотивовані, а не є суб’єктивними міркуваннями автора. Недостатній науковий рівень методичних посібників породжували скептичне ставлення до метод. літ. як науки. У піднесенні наукового рівня метод. досліджень важлива роль належить експериментальній роботі з учнями. Адже теоретична зрілість наукових концепцій завжди повинна перевірятися практикою. Педагогічна теорія без практики – мертва.
Метод. як наукова дисципліна (вузівський предмет ) не легко завоювала собі право на існування. Довгий час вважалося, що викладати метод-ку вчителю-словеснику немає потреби, оскільки стати хорошим викладачем якого-небуть навчального предмета можна й без вивчення «теорії дидактики і педагогіки». Наголос ставився на особистих здібностях вчителя, його моральних якостях та практичному досвіді, що набувається у роботі з учнями. Все це правильно, але не розумно заперечувати значення спеціальної підготовки вчителя. Один із перших, хто поставив це питання був К. Ушинський. Під впливом суспільної думки поступово у навч-х закладах , які готували викладачів для середніх шкіл, починає вивчатися курс метод. словесності. У 1903 році на вищих жіночих курсах в Москві відкривається приватна кафедра метод. літ-ри. З жовтня професор М. Кульман прочитав для студентів вступну лекцію про методичну тему, у якій підкреслив велике значення теорії у педагог-й підготовці словесників. Метод. виклад. укр.літ. як вузівський предмет стала читатися в педагог-х вузах України аж у 30-х роках.