26. Які фактори сприяють розвитку літературно-творчих здібностей учнів на уроках і в позакласній роботі з літератури?

Де закінчується обдарованість і починається талант? Талант народжується чи виховується? На ці та багато інших запитань однозначної відповіді немає. Існує дві абсолютно протилежні точки зору:

1. талант є вродженою властивістю;

2. талант є наслідком відповідних умов виховання та наполегливої праці.

Істина, як завжди, лежить посередині. Здібності кожної людини розвиваються відповідно до її задатків.

Розвиток генетичних здібностей можливий лише за наявності оптимального середовища, сприятливого для цього. І навпаки – середовище допомагає розвитку лише за наявності гарної спадкової основи.

У дитинстві кожна людина — поет. Та чи стане це захоплення серйозним у дорослому віці? Душу пробуджує почуття прекрасного. Якщо його не виховувати, учень залишиться байдужим до краси природи і слова. За словами Г.Альтшуллера, «творчості, як і будь-якої діяльності, можна вчитися».

Умовою успіху цього процесу є технологія формування творчої особистості, яка спрямована на розвиток таких здібностей, як здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, як уміння здійснювати пошук, дослідницьку діяльність, критично мислити.

Становлення творчої індивідуальності сучасного школяра відбувається у навчальній взаємодії вчителя та учнів під час навчально-виховного процесу. Для того, щоб педагогічна взаємодія була ефективною, необхідно поєднати творчу активність вчителя-словесника та учнів так, щоб школярі психологічно відчували себе творцями навчального процесу, учасниками педагогічної творчості, яка забезпечує найкращий розвиток їхніх пізнавальних інтересів та здібностей. В основі такої взаємодії, перш за все, - використання творчих завдань різних видів.

Відомий український дидакт В.О.Онищук вказує, що творчі вправи (завдання) за своїм змістом і методами або прийомами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини. Дидактична мета творчих завдань полягає в тому, щоб сформувати в учнів уміння успішно орієнтуватися в життєвих ситуаціях, розв’язувати проблеми на основі творчого використання отриманих знань і набутих навичок.

Сучасні методичні дослідження пропонують використовувати на уроках словесності творчі завдання чотирьох типів.

Перший тип – завдання на формування допитливості й здатності бачити суперечності.

Наприклад:

Чи потрібні розділові знаки?

Другий тип – завдання на формування гіпотетичності мислення.

Наприклад:

1. Відновіть зміст невідомого вам тексту за його кінцівкою.

2. Прочитайте обрамлення до твору-оповідання. Допишіть основну частину.

3. Чи подобається вам наведений нижче пейзаж? Чого йому не вистачає?

На березі річки стоїть дерево. Його гілки тягнуться до неба. Довкола порожньо. Тільки трава та квіти. Далі росте пшениця. Волошки. Спека. Тиша.

Змініть текст так, щоб він став «справжнім» пейзажем.

Третій тип – завдання на формування незалежності оцінок.

Наприклад:

Ван-Дайку належать такі слова: «Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем». А Наполеон свого часу сказав: «Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить». Чи дійсно слово володіє такою великою силою?

Четвертий тип – завдання на розвиток фантазії.

Наприклад:

1. Усім відомо, що дитинство – це період дивовижних відкриттів. Уяви себе маленькою дитиною і спробуй поглянути на звичайні речі її очима. Наприклад, на що схожий червоний борщ, який поважно булькотить на плиті? Про що може розповісти мамина шафа? Як живеться таким різним речам у маленькій маминій сумочці?

2. Напишіть поетичні рядки за поданим початком.

Тут стільки лісу! / І дощів – як лісу (І.Чернецький).

Таких степів ніде немає…

Спала природа під ковдрою білою…

Батько і мати – два сонця гарячих, / Що нам дарують тепло…

Наколядуйте, діти, доброти… (Т.Петровська)

Вечір десь бродить в гаю…

Синиця в шибку вдарила крильми (В.Симоненко).

Я з тих країв…

Вересень в коралі вбрав калину (В.Вихрущ)

Янтаріє листя на каштані (В.Сосюра).

Варто обирати такий матеріал, який би хвилював, бентежив, захоплював, спонукав до творчості. Необхідно показати на прикладах, як відбувається процес перетворення слова, як звичайне слово тремтить, бринить, звучить по-новому, внаслідок чого виникає і новий образ. Г.Косинка стверджував: «Слово – це діамант: то сяє й сміється, то обернеться мутною сльозою, то виблискує яскраво-гнівно або ласкаво, спокійніше, з добротою, то спалахне, мов зірка провідна, яка народжує надії, мрії, сподівання, або веселкою заграє й так бадьоро запалає, неначе вабить, і кличе, і навіть надихає». Інтерес завжди переростає у мотив і спонукає до навчально-пізнавальної активності.

Кожен урок – це творче спілкування з учнями, яких педагог навчає мислити, творити нові ідеї, співпереживати. Тому арсенал методичних знахідок учителя має поповнюватися. Ось деякі з прийомів, які можуть бути використані на уроках української літератури: «Схема «Дзеркало», «Щоденник одного дня», Кольорограма почуттів, Діаграма почуттів, схема-мішень «Я» літературного персонажа», Карта життєвих шляхів письменника, Планета дитинства літературного персонажа, твір-метаморфоза, творча робота «Світ очима дитини» («Звук павутинки», В.Близнець), Кодекс «Люблю/не люблю» («Зачарована Десна», О.Довженко).

У процесі розвитку творчих здібностей учнів вчитель мусить бути своєрідним «барометром». Необхідно тонко відчувати настрій дітей, розуміти, що саме в цей день, на цьому занятті, у цю хвилину вони сприймуть найкраще. Інколи варто змінити тему, і це залежатиме від настрою, погоди, певної події. Практично це виглядає так: не описуйте соняхи навіть при наявності ілюстрацій, якщо за вікном кружляє сніг.

Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для розвитку літературно-творчих здібностей учнів:

• не намагатись дати певну суму знань, а дбати про паростки творчості;

• вчасно помітити приховані творчі здібності дітей, «розбудити» їх;

• апелювати не стільки до розуму, скільки до емоцій дитини;

• надати дитині свободу вибору завдань;

• враховувати вікові особливості учнів;

• пропонувати завдання, які пробуджують дитячі душі до творчості;

• не обмежувати творчу уяву учнів, ставлячи її у вузькі рамки.