21. Який інтригуючий вступ до теми „Творчість Ліни Костенко” (11 клас) ви зробили б?

Інтригуючий всуп при вивченні творчості письменника це однин із методичних прийомів навчання, який сприяє зацікавленню учнів творчістю певного автора. Ліна Костенко – це непересічна постать нашого часу, талановита поетеса та письменниця. Про її роль у розвитку української літератури, про її творчість повинен знати кожен українець. Тому є дуже важливим зацікавити учнів цією особою. Оскільки це вже 11 клас, діти вже старші, то можна розпочати якоюсь чуттєвою поезією Ліни Василівни, враховуючи інтереси класу. Можна розпочати урок аудіо записом одного з віршів Ліни Костенко у виконанні О. Богомолець. Це поезії «Між іншим», «Вже почалось, мабуть, майбутнє…», «Недумано, негадано забігла в глухомань», «Несказане лишилось несказанним…» та ін.

Мені дуже подобається глибокий патріотизм Ліни Костенко, тому я б розпочала урок з того що практично через національність і любов до Батьківщини вона була змушена покинути своє перше кохання, польського письменника Єжи-Яна Пахльовського, якому присвятила вірш:

Поїзд iз Варшави спогади навiяв,

Я ж на Українi згадую тебе.

Ти спiвав для мене пiсню вечорами:

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Поїзд iз Варшави мчить крiзь моє серце,

Сто дорiг між нами, а печаль одна.

Iншого цілую, а бринить сльозами:

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Я люблю, коханий, Київ i Варшаву,

Але батьківщина в кожного одна.

I минають роки, роки за роками…

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

24. Які види характеристик літературних героїв використовує учитель-словесник при аналізі художнього твору?

Аналіз літературного твору — логічна процедура, сутність якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв'язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору. Шляхи аналізу — це вибір певних складників твору для детального розгляду. Коли принципи й види (методи) спрямовують роботу дослідника немовби «зсередини» їхнього літературознавчого досвіду, то шляхи спонукають до конкретних дослідницьких дій. У процесі розвитку літературознавства сформувався цілий набір шляхів аналізу. Найпоширенішим є пообразний і проблемний аналіз. До Велика увага на характеристику літературних героїв приділяється при по образному аналізі. пообразного аналізу доцільно вдаватися тоді, коли у творі яскраві характери персонажів знаходяться на першому плані. Існує деккілька видів характеристик літературних героїв, це – індивідуальна, групова чи порівняльна.

Індивідуальна характеристика використовується щоб з’ясувати яка суспільна проблема привела автора до створення даного образу.

При індивідуальній характеристиці літературного героя потрібно зосередити увагу на такі фактори:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Головна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

Соціальне й матеріальне становище.

Зовнішній вигляд.

Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих устремлінь;

вплив на навколишнім (основна сфера, види й типи впливу).

Область почуттів:

тип ставлення до оточуючого;

особливості внутрішніх переживань.

Авторське ставлення до персонажа.

Які риси особистості героя виявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг учинків;

у мовній характеристиці;

через "сусідство" з іншими персонажами;

через навколишнє оточення.

Висновок. Яка суспільна проблема привела автора до створення даного образу.

Порівняльна характеристика використовується для того щоб зіставити однотипні і контрастні характери одного чи різних творів: для з'ясування місця й значення дійової особи у виучуваному творі, доробку письменника, в літературному процесі.

Наприклад, уміння зіставляти два образи-персонажі одного (чи різних) творів складається з таких прийомів: уміння дібрати з художнього тексту матеріал для характеристики кожної з цих дійових осіб; осмислити його; скласти план; відтворити у своїй уяві кожний із образів в єдності їх зовнішніх і внутрішніх рис; зіставляти характери з метою виявлення спільних і відмінних рис; виведення висновків.

Характеристику трьох і більше героїв називають груповий. Розрізняють декілька видів групової характеристики:

1) групова характеристика, з якої не можна виділити жодного індивідуального обличчя, тому що всі особи однакові але своєю ідейно-художньої ролі у творі (наприклад, Селяни-правдошукача в поемі М. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре»);

2) групова характеристика, з якої можна виділити одного, двох або трьох героїв, але за ними стоїть маса

3) групова характеристика, складена на основі індивідуальних наприклад:

Найбільш легко скласти групову характеристику на основі індивідуальних. Основні логічні операції, які здійснює автор такого міркування, - це відволікання та узагальнення. Порядок роботи над груповий характеристикою такий:

1) відбір матеріалу для міркування (назвати всіх героїв, які увійдуть в групову характеристику);

2) визначення змісту теми (основне питання теми, відволікання та узагальнення, відповідь на питання теми, формулювання головної думки, остаточна відпрацювання плану). (Аргументи підбираються в процесі відволікання та узагальнення.)

Визначити зміст групової характеристики набагато складніше, ніж звичайного докази. Перш ніж дати точну відповідь на питання теми, треба згадати кожного героя (з відібраних для групової характеристики) в усій сукупності його рис характеру, вчинків і т. д.; потім вибрати (відволікти) з цих індивідуальних характеристик тільки те, що є спільним для всіх, і з'єднати (узагальнити) риси, властивості, особливості кожного героя в одну характеристику. Спираючись на неї, можна дати пряму відповідь на питання теми, а з нього - сформулювати основну ідею (теза) міркування; аргументами будуть ті загальні риси, які ми виявили в процесі відволікання та узагальнення.