11.Які шляхи підвищення майстерності вчителя-словесника?

Необхідним компонентом діяльності вчителя є професійна компетентність, яка мпередбачає наявність певних знань, умінь і навичок. Фахова підготовка і широта ерудиції створюють необхідні передумови для високої культури педагогічної праці. Не можна, наприклад, забезпечити належну педагогічну результативність уроків мови і літератури без таких професійних якостей, як вільне оперування навчальним матеріалом, докладне знання текстів художніх творів, розуміння вчителем психолого-педагогічних основ навчання і виховання учнів, специфіки мистецтва і особливостей сприймання його дітьми різного віку, досконале володіння сучасними технічними засобами навчання. У вихованні підростаючого покоління важливу роль відіграє вчитель-словесник. Не випадково підкреслюють, що любов до художнього слова починається з любові до вчителя. Адже він закладає основи розуміння художньої літератури.

Високий рівень на який піднялася методика сьогодні, вимагає від учителя значно більших знань, ніж це було кілька років тому. У зв’язку з цим нова освітня парадигма визначила одне з головних завдань учителя-словесника – підвищення професійної кваліфікації, що значною мірою пов’язане зі здійсненням методичної роботи.

До основних шляхів збагачення знань і підвищення професійної кваліфікації учителів належать:

• Вивчення державних документів з актуальних питань освіти й національного виховання;

• Самостійне опрацювання наукової психолого-педагогічної, методичної, лінгвістичної літератури, тобто самоосвіта;

• Вивчення досвіду роботи вчителів-словесників то самоаналіз власного досвіду;

• Участь в конкурсах «Учитель року»;

• Участь у роботі методичних об’єднання (школи, району, міста);

• Участь у конференціях, педагогічних читаннях, семінарах;

• Підвищення кваліфікації на курсах в інститутах післядипломної освіти, педагогічних вищих закладах освіти;

• Заняття в школі передового педагогічного досвіду;

• Взаємовідвідування уроків, організація відкритих уроків.

• Основною формою методичної роботи вчителів-словесників є робота в методичних об’єднаннях, спрямована на проведення навчально-виховної, дослідницько-експериментальної та позакласної роботи з предмета.

Від нього значною мірою залежить чи стане художня книга порадником людини, тією життєдайною криницею, з якої вона черпатиме мудрість і основи моралі, чи даватиме спілкування з літературними творами хвилин радощів, насолоди, роздумів.

Щоб успішно керувати пед.процесом, потрібна громадянська зрілість, цілеспрямованість у формуванні духовних основ підростаючого покоління. Діти – майбутнє народу, і від того, якими виростуть вони, як ставитимуться до його святинь, вироблених віками, до його моральних та інтелектуальних цінностей, багато залежить від учителів. Тому, як писав В. Сухомлинський: «Справжній вихователь той, хто йде до вихованців із своїми яскравими думками, ідеями, переконаннями ». Йдеться про духовні потреби вчителя виражати себе як особистість, розкривати свій внутрішній світ перед людьми… Педагог повинен створити життя колективу в якому він і учні є однодумцями, а вони стануть ними лише тоді коли учитель буде їм допомогою, довірою, буде натхненно обстоювати ті ідеї, які він висловлює. Вчитель повинен бути прикладом для своїх вихованців, але повинен пам’ятати: «Хочеш змінити світ – починай з себе». Вчитель повинен завжди мати досконалий вигляд, все в нього повинно бути в порядку, як в дома так і на роботі. Основне завдання вчителя – це вміти впливати поетичним словом, своєю внутрішньою переконливістю, всім багатством душі, а це велике мистецтво, яким, нажаль володіє не кожен тому одним з шляхів вдосконалення вчителя-словесника є читання художньої літератури, постійне читання і сучасної і класики.

Кожен вчитель повинен бути добрим психологом, а також творчою особистістю, адже повинен щоразу зацікавлювати учнів, придумувати щось нове.