77.Розкажіть про громадсько-просвітницьку діяльність вчителя-словесника, його місце і роль в житті суспільства.

У вихованні підростаючого покоління важливу роль відіграє вчитель-словесник. Адже він закидає основи розуміння художньої літератури. Щоб успішно керувати педагогічним процесом, потрібна громадська зрілість, цілеспрямованість у формуванні духовних основ підростаючого покоління.

Необхідним компонентом діяльності вчителя є професійна компетентність, яка передбачає наявність певних знань, умінь і навичок. Не можна, наприклад, забезпечити належну педагогічну результативність уроків мови і літератури без таких професійних якостей, як вільне оперування навчальним матеріалом, докладне знання текстів художніх творів, розуміння вчителем психолого –педагогічних основ навчання і виховання учнів специфіки мистецтва і особливостей сприймання його дітьми різного віку, досконале володіння сучасними технічними засобами навчання.

Проблеми педагогічної майстерності вчителя –словесника давно стали об’єктом наукового вчення. Так, Т. Бугайко, коментуючи вимоги В. Острогорського до вчителя літератури, уточнюють, конкретизують ряд положень. На їхню думку, сучасний вчитель повинен досконало володіти навчальним предметом не тільки в межах шкільної програми,» а в усіх розгалуженнях, у зв’язках з спорідненими галузями знань».

Н. Кузьміна, виділяючи педагогічні здібності, об’єднує їх в окремі групи. Назвемо такі з них:

1. Перцетивно –рефлексивні здібності. Це специфічна чутливість, здатність проникати у внутрішній світ людей, розуміти мотиви їхніх дій і поведінки. Все це вимагає педагогічної інтуїції, зміни тактики в різних життєвих ситуаціях.

2. Гностичні здібності. Це здатність педагога формувати у кожної дитини такі риси особливості, що забезпечують їй саморозвиток навіть за умови, якщо вона потрапляє у несприятливе середовище.

3. Конструкторські здібності. Учитель повинен сміливо впроваджувати у педагогічний процес нові ідеї, вибирати оптимальні варіанти уроків, позакласних заходів з літератури, щоб забезпечити високу ефективність роботи з учнями, постійно підтримувати в них стійкий інтерес художнього слова, формувати вміння і навички навчальної праці, виявляти турботу про всебічний їх розвиток.

4. Комунікативні здібності. Комунікативна сторона діяльності вчителя зумовлена тим, що його праця базується на постійному спілкуванні з учнями. Необхідно вміти зацікавити їх, роздобути творчу активність, виховати прагнення до вивчення мови і літератури, забезпечити оптимізацію навчально –виховного процесу, формувати уміння самостійно набувати знання.

5. Не менш важливу роль у роботі вчителя відіграють його організаторські здібності. Можна, скажімо, прекрасно спланувати уроки, позакласні заходи, та не вміти реалізувати намічене.

В цілому можна визначити такі основні напрями підготовки учителя –словесника: філологічну, педагогічну, психологічну, методичну.

Для професії вчителя –словесника багато важить обізнаність з науковою організацією праці.

Важлива роль у науковій організації праці належить добре обладнаним кабінетам мови і літератури, суворому обліку дидактичних матеріалів, наукової і художньої літератури, що є у розпорядженні вчителя.

Учитель –завжди учень. Він вчиться все своє життя, оволодіваючи глибинами науки, шліфуючи педагогічну майстерність.

Практика показує, що вчитель-словесник як творець духовного світу юних особистостей сьогодні постає перед учнями неповторною індивідуальністю, яка має фундаментальні знання з мови і літератури в поєднанні з традиціями національного виховання, вважає їх часткою свого світогляду і світосприйняття, характеризується розвиненим мисленням, інтелектом, мовленнєвою пам'яттю, мовним чуттям. Такий учитель є культуромовною особистістю.

На користь цього процесу сприяють зрушення (щоправда, досить повільні. — О.С.) у державній мовній політиці. Прийнята «Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004— 2010 роки» [5] регламентує оптимізацію мережі навчальних закладів для неперервного виховання і навчання українською мовою; проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі лінгвістичної технології; розширення словникової бази; створення інтелектуальних мовно-інформаційних систем нового покоління, нової енциклопедичної та лінгвістичної літератури, навчальних підручників українською мовою, в т. ч. їх електронних варіантів; запровадження на радіо й телебаченні циклу постійних передач «Державна мова» , «Традиції, звичаї та побут українського народу» тощо. На сьогодні видані чотиритомний «Етимологічний словник української мови» , «Словник синонімів» , «Енциклопедія української мови» , «Атлас української мови» у трьох томах, з'явився лазерний диск «Словники України — інтегрована лексикографічна система» . Щорічно 20 січня у країні відзначається день української мови, яка, за даними лінгвістичного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка, посідає 26 місце серед тисяч мов світу, систематично проводяться конференції з пріоритетних проблем розвитку мовної культури, національного виховання, оновлення змісту освіти філологів. На початку XXI століття необхідні фахівці, які добре знають наукові основи, історію і методологію, тенденції в розвитку україністики, усвідомлюють актуальні проблеми викладання української мови і літератури в сучасних загальноосвітніх закладах у контексті духовних цінностей суспільства, володіють новими технологіями навчання, методами формування навичок самостійної роботи, розвитку інтересу і мотивації до навчання, творчих здібностей, логічного мислення учнів, створюють атмосферу продуктивно-пізнавального співробітництва; вміло проектують і проводять уроки та виховні заняття, в т.ч. з елементами сучасних інформаційних технологій, різні за рівнями підготовки і психолого-педагогічних особливостей учнів, володіють методикою проведення науково-педагогічного дослідження, використовують методи об'єктивної діагностики знань учнів.