5. Розкрийте відмінність у викладанні літератури в середній (5–9 кл.) і старшій

(10–11 кл.) школі.

Для наймолодших підлітків характерна посилена емоційність і безпосередність худоджнього прочитання, наочно-образна форма мислення. Дитяче сприйняття художнього твору відзначається яскравістю, багатством асоціацій, повне барв і звуків. Діти майже дослівно переказують окремі епізоди твору, фіксуючи увагу на багатьох таких деталях, які випадають з поля зору дорослих, сааме завдяки властивій підліткам цього віку наочно-образній формі мислення.

Діти ще не вміють розглядити твори в органічній єдності форми і змісту. Читацька культура учнів ще не висока. Їм важко збагнути складні почуття, моральні аспекти твору, оскільки життєвий досвід невеликий

Для них характерним є фрагментарність, інформативний рівень сприйняття літератури. Вони не бачать нерозривного звязку всіх компонентів твору як цілісної художньої структури, а тому виявляють інтерес переважно до розвитку дії, сюжету твору. герої сприймаються ними як особистості, нерідко асоціюють себе з героєм

Відсутність чіткого розуміння специфіки літератури породжує у дітей наївний реалізм. Молодші підлітки надто прямолінійно сприймають художні образи, не завжди можуть зрозуміти підтекст твору, непряму авторську характеристику. Співвідносять ту чи іншу ситуацію в творі з життєвими явищами і фактами. На перший план учні ставлять не ідейний смисл художнього твору, а певний предметний зміст, зображення життя поза авторською оцінкою дійсності.. Тому зполя зору випадають пейзажі, портрети, ліричні відступи.

У висловлюваннях учнів5-6 класів про художні твори переважаючою є констатація фактів. Діти рідко вдаються до аналізу явищ. Загальна оцінка твору дається на рівні загального враження про твір.

Юність — вік шукань, схвильованих роздумів, високих прагнень і поривань вік інтенсивного формування світогляду. В роки юності чи не найголовніший у житті є не лише самоствердитися, самовиразитися, пізнати самого себе. Навчальна діяльність уже не може бути найголовнішою метою життя школяра, хоч вона й займає важливе місце в структурі його інтересів. Юність звернена в майбутнє. Професійне самовизначення помітно впливає на ставлення до предметів шкільного циклу. Відбувається процес своєрідної переоцінки їх практичного значення, оскільки вони сприймаються вже і новому контексті життєдіяльності. На перший план виступають мотиви само визначення і самоосвіти. Під впливом цього формуються нові психологічні структури. Відбуваються зміни в системі мотивів, у художньому освоєнні моральних цінностей. Відбувається і переакцентація художнього сприймання творів. У старших класах великою популярністю користуються ті художні твори, в яких ставляться важливі моральні проблеми людського буття, психологічно осмислюються стосунки людини з суспільством, порушуються питання про моральні норми тощо. У художній літературі учні 9-11 класів шукають відповіді на ті проблеми, які їх найбільше хвилюють.

Улюблені твори старшокласників — поезія і проза високого громадянського звучання. Серед пісень — передусім твори про кохання. Старшокласників приваблює психологічний аспект художніх творів, моральні стосунки між персонажами, проблеми дружби, любові, щастя, духовної свободи і соціальної справедливості.

На відміну від учнів середнього шкільного віку, в яких еталоном може виступати конкретний образ, герой твору, його дії і вчинки, у старшокласників, крім конкретних образів, взятих за зразок для наслідування, може виступати і моральний ідеал узагальненого характеру. Це Сприймання художніх творів у світлі ідеалів, ціннісних орієнтирів вимагає певного підходу до їхнього аналізу. У старших класах необхідно особливу увагу зосереджувати на вихованні цінностей національного характеру, прищеплювати стійкий інтерес до історії народу. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету.

У курсі літератури має виразно виявлятися національна ідея. Уроки літератури в старших класах повинні бути уроками роздумів і моральних прозрінь. Тут особлива увага відводиться питанням і завданням проблемного характеру.

На зміну наочно-образній формі мислення, властивій підліткам, приходить абстрактно-теоретична (словесно-логічна). Розвиток абстрактного мислення веде до поглиблення понятійних компонентів у загальній структурі процесів мислення. Голий інтелектуалізм, логіко-понятійний підхід починає витісняти безпосередність художнього сприйняття твору. Навіть читаючи художній твір, значна частина старшокласників розглядає його не стільки через художні деталі, як "зверху", ніби з висоти польоту.

Старшокласники виявляють високу самостійність і критичність суджень. їхні оцінки явищ життя, змальованих письменником, відзначаються вмотивованістю та аргументованістю. У старшокласників є вже необхідний життєвий досвід, що допомагає осмислити певні життєві факти. У зв'язку з розвитком абстрактного мислення посилюється інтерес до теоретичних проблем, виявляється здатність до широких узагальнень. Учні цього віку менше надають перевагу тим методам роботи, які ґрунтуються на зовнішній цікавості. Вони прагнуть проникнути в суть явищ. Відбуваються і певні зміни в характері комунікативних потреб. Старшокласники схильні вступати в довірливе спілкування не так з учителем, як зі своїми товаришами.

Нові акценти сприйняття літератури, зумовлені психофізичним розвитком учнів, диктують і нові методичні підходи до її вивчення. Таким чином, аналіз художнього твору повинен будуватися, з одного боку, з урахуванням особливостей сприйняття мистецтва дітьми певного віку, їхніх потреб, з другого — з урахуванням перспективи формування особистості.