64.Поясніть специфіку добору різних шляхів аналізу художніх творів.

При вивченні літературного твору в класі завжди треба враховувати, що процес засвоєння здійснюється в єдності емоційно-естетичного сприймання і логічного осмислення прочитаного учнями. Адже у творі кожен епізод, картина, подія, образ взаємопов'язані та логічно з'єднані, підпорядковані ідейно-тематичному спрямуванню всього твору, розкривають його головну думку, ідею. Тому аналіз художнього твору в школі вимагає такої методики опрацювання, яка включає пообразний аналіз і цілісне вивчення його, проблемність у трактуванні та з'ясуванні ідейно-художнього багатства твору. У методичній літературі розрізняють кілька видів аналізу твору. Так, у курсі методики літератури В. Я. Неділька названо такі шляхи: пообразний, проблемно-тематичний і послідовний; у Є. А. Пасічника-цілісний, композиційний, пообразний, проблемно-тематичний структурно-стильовий. Питання вибору шляхів аналізу твору залежить від його специфіки, обізнаності учнів з його текстом, їх інтересу і ставлення до подій, героїв, зображених письменником, від літературної та загальнокультурної підготовки учнів, від індивідуальних особливостей, фахової та методичної підготовки самого вчителя, його системи роботи з класом, манери викладати літературу. Кожен з вищеназваних шляхів аналізу літературного твору рівноправний і ефективний. Все залежить від того, як учитель, залежно від конкретних обставин, їх використовує. При розумній, продуктивній організації праці всі вони цілком забезпечують педагогічні вимоги навчально-виховного процесу. Найбільш вживаними в практиці роботи вчителів є такі шляхи аналізу літературного твору: 1. За естетичним враженням від тексту ― цілісний (інші назви ― послідовний, системний, комплексний, всебічний, сюжетно-композиційний, за розвитком дії, “услід за автором”); 2. За художніми компонентами твору ― пообразний або традиційний; 3. За моральним та естетичним впливом твору - проблемно-тематичний. Зупинимось коротко на специфіці кожного виду аналізу. Цілісний(послідовний) аналіз твору Спочатку перечитується вголос текст або його фрагменти. Сам процес читання є цілісним осягненням твору. При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника. Щоб аналіз твору не перевантажувати “текстуалізмом”, не обов’язково вчителеві перечитувати всі сторінки з певними коментарями. При цілісному опрацюванні текст поділяється на окремі логічно закінчені частини так, щоб вони співпадали з відведеною кількістю уроків на вивчення твору. Під час підготовки до кожного уроку вчитель складає план, конкретно визначає тему, добирає текстовий і теоретичний матеріал, який висвітлює зміст даного уроку І має емоційний та естетичний вплив визначає уривки для зачитування й коментування в класі, а також виділяє питання, які з'ясовують учні. В старших класах вивчення великого епічного твору передбачає три етапи: вступне заняття, цілісне опрацювання художнього тексту, підсумкове заняття. Основні методи і прийоми аналізу художнього твору: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації, переказ, реферати учнів, художня оповідь. Цей шлях аналізу творів може застосовуватись в усіх класах. Цілісно розглядати твір доцільніше в середніх класах, учні яких мають ще невисоку культуру читання, уміння й навички самостійно працювати над книгою. В старших класах цей шлях аналізу доцільно застосовувати під час вивчення творів, складних за композицією, з динамічним, напруженим сюжетом, глибоким психологізмом (“Fata morgana” М, Коцюбинського, “Катерина” Т. Г. Шевченка, “Собор” О. Гончара). Пообразний аналіз твору Цей вид аналізу має свою давню історію. Чітке наукове обгрунтування його знаходимо в методичних працях Ф. І. Буслаєва, В. Я. Стоюніна, І. Франка, Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайка та інші. Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору. Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д). Тобто художні образи втілюють соціальні, моральні й естетичні проблеми епохи. Слід пам'ятати, що при пообразному аналізі художній твір розчленовують на складові частини не для того, щоб втратити цілісне уявлення про нього, а, навпаки, для того, щоб сприйняти його як витвір мистецтва. Даний шлях аналізу тривалий час був домінуючим у шкільному вивченні літератури, а тому в методичних посібниках ще його називають традиційним. Методика аналізу твору будується за такою схемою: вступне заняття, читання і засвоєння змісту, з'ясування сюжету і композиції вивчення системи образів, художні особливості твору, пізнавальне і виховне значення. Завершується вивчення написанням учнями письмової роботи на матеріалі художнього твору. Проблемно-тематичний аналіз Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора. Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. У плані підготовки до уроку вчитель ставить завдання: продумати, як висвітлена в творі певна проблема, підібрати відповідний ілюстративний матеріал, висловити своє ставлення до неї, з'ясувати, як письменник вмотивовує її розв'язання, що в творі є повчального, захоплюючого і т. д. Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, творчих завдань, пошуків, повторного ознайомлення з текстом, новою критичною літературою учні розв'язують поставлену проблему. Як зазначав Л. М. Толстой, людина тільки тоді зрозуміє узагальнення, коли вона сама його зробить або перевірить. Справедливе застереження методиста Є. А. Пасічника, що часто з методичній літературі ототожнюють проблему літературознавчого і дидактичного характеру. Коли говорять про шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу ― сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору. Наведемо кілька прикладів компонентів проблемного аналізу.