48.Поясніть специфіку використання різних форм читання в залежності від жанрово-родових особливостей виучуваних творів.

Читання твору - це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився з текстом художнього твору, ніякий його аналіз не може бути ефективним.

Розрізняють такі види читання: вголос і про себе,читання вчителя, учня, актора, індивідуальне і колективне читання, читання в особах, коментоване читання, озвучене музикою.

Завдяки виразному читанню на уроці в учня складається перше враження про художній твір, його ідейно-тематичну і жанрову своєрідність, особливості мови це читання притаманне при вивченні ліричних творів (поезія,поема,балада, пісня,дума). Залежно від того як учні знайомляться з твором - слухають виразне його читання, чи самостійно читають, помітно змінюється вплив художнього слова на них. У першому випадку завдяки виразному читанню учні живуть у полоні тих почуттів, які викликані читцем. Читець не тільки знайомить слухачів з текстом, а й навязує їм свою оцінку мистецького твору, своє розуміння дійсності, зображеної у ньому, це допомагає учням краще зрозуміти той настрій,почуття,які прагнув передати поет. В другому випадку, оцінка літературних творів учнями відзначається більшою субєктивністю і самостійністю суджень. Емоційний фактор відіграє тут значно меншу роль. Уміло поєднуючи ці два шляхи, вчитель добивається успіхів у повнішому сприйнятті учнями літератури.

У середніх классах поширене так зване коментоване читання.Коментуватися може або весь твір, або якась його частина. Вимагають коментування окремі факти, вирази твору, окремі слова, тут вже переважають епічні твори (оповідання, повісті, новели),при аналізі, хоча коментоване читання можливе і при аналі ліричних творів. Це, наприклад, способи пояснення незрозумілих слів: *описове пояснення, *підбір синонімів,*переклад на іншу мову,*розгляд морфологічної будови слова.Можуть даватися коментарі перед читанням певних яв, картин у пєсах. Відсутність розгорнутих= авторських рарактеристик зобовязує вчителя прокоментувати певні вчинки героїв, акцентувати увагу на авторських ремарках.Вивчаючи байки, драматичні твори, вчителі практикують читання в особах. Такий вид роботи сприяє розвитку творчого мислення дітей, вимагає дії в запропонованих обставинах, вмотивування логіки поведінки героїв пєси. Особливо ефективне,коли учні вже збагнули характери персонажів, ідею твору, оскільки потребує проникнення в образ.

У процесі вивчення літератури практикується і читання віршів під акомпонемент музичних інструментів.

Має місце на уроках літератури і читання на память. Це важливий засіб розвитку у дітей інтересу до творчості письменника.

50.Поясніть суть вивчення життєвого і творчого шляху письменника на уроках літератури.

Принципи вивчення біографії

Вивчення життєвого шляху письменника повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою учнів до розгляду його творчості. Пізнати життя митця — це значить пройнятися настроями епохи, в яку він жив і творив, зрозуміти політичні ідеали того часу, боротьбу ідей, психологію поколінь.

Програмою з української літератури для середньої школи передбачено різний ступінь повноти біографічного матеріалу, який вивчається на уроках: в одних випадках — короткі відомості про письменника, в інших — огляд основних етапів його життя і творчості чи глибоке вивчення життєвого і творчого шляху.

У п'ятих-шостих класах не вимагається спеціального вивчення біографії письменника, однак, природно, вчитель не може обійтися без розповіді хоча б про якийсь епізод з його життя, розглядаючи згодом художній твір. Програма передбачає певне ознайомлення учнів з життям найвидатніших письменників уже з шостого класу.

Для старших класів біографія письменника найчастіше подається окремим розділом. Якщо учні знайомляться лише з короткими відомостями про життя митця, біографічні дані можуть вплітатися у ті розділи, де характеризується його творчість.

У середніх класах, на відміну під старших, життя і діяльність художника слова не розглядаються на фоні літературного процесу. Основне завдання — зацікавити учнів його особою, підготувати їх до сприймання твору, на матеріалі життя автора формувати у дітей високі моральні якості.

Для правильного наукового пізнання біографії кожного митця слід намітити конкретні специфічні завдання, які випливають з особливостей його життя і творчості. Знайомлячи учнів з біографією Т.Шевченка, учитель поставить мету показати безмежну відданість Кобзаря народові, охарактеризувати його як поета-революціонера, мислителя, художника, політичного діяча і борця за свободу, що своєю творчістю відкрив нову епоху в історії української літератури.

Під час вивчення біографії І.Карпенка-Карого характеризуємо його як найталановитішого драматурга кінця XIX ст. - поч. XX ст., визначного режисера, фундатора українського театру.

Типовим недоліком під час вивчення життєвого шляху визначних майстрів слова є нівелювання їхньої неповторної особистості. Виробився певний стандарт, який призводить до того, що в уяві школяра всі письменники стають подібними один до одного: талановиті, великі, виступали за краще майбутнє, ненавиділи ворогів народу. Однак не можна залишити нерозкритими і деякі інші сторони життя митця, що характеризують його як людину.

Ознайомлюючи учнів з біографією митця, слід показати багатогранність, різнобічність його таланту, широчінь його діяльності. Адже не секрет, що в учнів дуже часто складається уявлення про І.Франка як про особу, що написала «Борислав сміється», окремі революційні поезії та й годі; про О.Довженка — тільки як автора «Зачарованої Десни», «Поеми про море» і кінорежисера. Кожний справжній письменник — людина широкого обрію. Дев'ятикласникам слід знати І.Франка не лише як прозаїка, поета, а й як драматурга, літературного критика, прекрасного знавця народної творчості, філософа, перекладача, визначного громадського діяча, борця за народне щастя, титана праці в широкому розумінні слова.

Форми і методи вивчення біографії

Уроки, на яких вивчається біографія письменника, можуть проводитися у різних методичних формах.

В основному є два різновиди лекцій, які практикуються під час вивчення біографій письменників. Перший з них — монологічний виклад матеріалу з застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів. Деякі методисти називають таку форму художньою розповіддю.

Другим різновидом лекції є монологічна розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів.

Подаючи певні відомості про митця, вчитель має враховувати, наскільки учні знайомі з його життям . Природно, що вони прагнуть розповісти на уроці про те, що вже знають. На допомогу вчителеві приходить бесіда, що пробуджує активність школярів, викликає їх на відверту розмову. Широко практикують учителі підготовку учнями рефератів про письменника, самостійний аналіз ними епістолярної літератури, мемуарів.Можна порекомендувати учням почитати на вибір кілька книжок про письменника, а потім обмінятися враженнями про прочитане, переказати близько до тексту епізоди, що найбільше запам'яталися.

Під час вивчення біографії письменників широко використовуються технічні засоби навчання, кінофільми, діафільми та навчальне телебачення. Крім навчальних і хронікально-документальних фільмів, учитель може звертатися і до фільмів ігрового характеру, в яких образи письменника та його сучасників створюються акторами. Перегляд фільму завершується бесідою.

Навіть при застосуванні одного й того ж методу чи форми роботи не повинно бути місця шаблону й штампу. Слід уникати стандартної схеми: народився, жив, писав, помер.

У хорошого словесника кожен урок, присвячений вивченню біографії митця, своєрідний, не схожий на інші. Якщо першу сторінку біографії І.Франка він відкриває словесним портретом письменника, що його так майстерно змалював М.Коцюбинський у своєму рефераті, а розповідь про Лесю Українку розпочне читанням вірша про поетесу, то лекцію про життєвий і творчий шлях М.Коцюбинського — афоризмом, вільним переказом художнього твору про письменника або читанням спогадів про нього.

Під час опитування досить часто ставляться перед учнями завдання, які здебільшого розраховані на репродуктивне відтворення засвоєного матеріалу. Безумовно, вони потрібні, проте не слід забувати, що осмислення матеріалу вимагає, крім знання фактів, ще й відповідних роздумів, уміння зіставляти, узагальнювати, систематизувати матеріал. Подібні завдання можуть стосуватися не лише якогось моменту, а й цілого періоду життя письменника.

Розумна, глибоко продумана робота над вивченням біографії письменника забезпечить у належній мірі опрацювання його творів.