Що таке композиція та сюжет?в чому полягає своєрідність композиції роману а. Свидницького « Люборацькі »?

Композиція – (від лат. побудова, складання, поєднання, створення) – побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо – естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами образного жанру, орієнтацією на адресата. К. виражає взаємини, взаємозв’язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору способів зображення і компонування художнього світу і кутів зору об’єктів художнього твору.

Сюжет – (від фр. тема, предмет) – подія чи систеа подій, покладена в основу епічних, драматичних інколи ліричних творів, спосіб естетичного освоєння й осмислення, організації подій, рух характерів у художньому часі й просторі. С. динамічний аспект твору, ланцюг зображуваних подій, переживань, думок.

Композиція роману нескладна. Він ділиться на дві частини, матеріал яких викладається в логічній послідовності. Перша частина була закінчена в 1861 році і в лютому 1862 року надіслана в журнал «Основа», але журнал припинив своє існування того ж року.У повісті Свидницький сміливо пориває з традицією розповідної форми від першої особи і запроваджує нові стильові прийоми повістевого або оповідного характеру.

При розгортанні сюжету письменник модифікує прийоми: у нього розповідь переходить у пряму мову. Іноді це не що інше, як авторські характеристики або ліричні відступи письменника.

З особливостей стилю і творчої манери автора слід назвати уміле використання народного гумору. До всіх своїх персонажів за винятком вже дуже негативних ( Тимоха, Мася, Робусинський, Росолинський), автор виявляє співчуття. Він співчуває їм і тоді, коли висміює їх вади, слабкості.Знайдемо в творі ряд невеличких етнографічно – фольклорних загадок: забобони(про кінець світу), замовляння, віщі сни (особливо поширені в побуті бурсаків. опис дівочого вбрання українок і польок, весільні і похоронні обряди. Автор широко використовує народний календар. Що ґрунтується на різних святах та сільськогосподарських роботах.

Для характеристики персонажів і змалювання відповідних подій ми знаходимо в повісті майстерно побудовані діалоги, монологи, ввідні епізоди, авторські характеристики і ліричні відступи. Письменник застосовує прийом розгортання кількох сюжетних ліній, любить порушувати хронологічний принцип розвитку подій, вставляє передісторію окремих персонажів тощо.

Що таке літературна казка? Назвіть письменників другої пол. Хіх ст. – авторів літ. Казки. Коротко з`ясуйте проблематику казки і. Ман жури «Трьом син – богатир»

Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персо­нажів.

Фольклорний канон по-різному зберігається в літературній казці, що не робить цей жанр чимось винятковим, оскільки будь-який художній текст, і передусім прозовий, розвивається на основі змішаних явищ писемності і фольклорних джерел. Літературна казка включає в себе ознаки різноманітних жанрів, що в цілому притаманне літературі романтизму. Адже саме в цей час утверджується нове співвідношення жанр – автор, коли художня свідомість перестає бути традиціоналістською. Жанрове самовизначення художньої свідомості для автора „стає не вихідною точкою, а підсумком творчого акту. Жанр пізнається важче, ніж раніше”. Усе сказане властиве і літературній казці, яка може зближуватися з романтичною поемою і фантастичною повістю, але завжди залишається самостійним жанром.

 часом літературної казки слід вважати саме ХІХ століття. В цей час розвивається і українська лі­тературна казка, біля колиски якої стояли І.Франко, М.Коцюбинський, Олена Пчілка, І.Манжура, О.Кониський, Леся Українка та ін.

Цікава по собі історія написання та непроста історія надрукування казки “Трьомсин Богатир”. Здавна ходять на Придніпров’ї легенди та казки про мужнього степового лицаря – Трьомсина Богатиря, вірного і надійного захисника усіх покривджених і знедолених. Не шкодуючи життя вступає він у двобій з найбільшим людським лихом – злом, утверджуючи добро і справедливість. Найчастіше зло уособлюється в образі крилатого змія, що панує не тільки на землі, а й у небі. Здолати таке чудерство під силу тільки Богатиреві, хороброму, відважному, кмітливому, а найголовніше – сильному духом. Саме таким відтворив свого героя у поемі-казці І.Манжура. В основу її сюжету, зокрема, покладені народні казки, зібрані і записані ним, як збирачем фольклору, у селі Трьомсинівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії у 1870-х рр.

Ці твори (2) побудовані на сюжетах популярних народних казок про лицарів-богатирів, що уособлюють в собі риси народного характеру, погляди народу на добро і зло, правду і кривду. "Трьомсин-богатир" і "Іван Голик" – результат шукань І.Манжурою героїчної теми, героїчних образів. Обидві поеми написані в 1885–1886 рр., коли І.Манжура подорожував по Катеринославщині і Харківщині, збираючи фольклор. Центральний образ поеми – богатир Трьомсин (бо саме 3 запорожців знайшли його немовлям у дуплі дерева і виховали як сина). Запорожці навчили його лицарських звичаїв, "як у лаві й поодинці стати супроти ординців", і він спрямував усю свою богатирську силу на боротьбу з "нечистю". Де б не був Трьомсин-богатир, він скрізь б'ється супроти "сили вражої", людської "погані та скверноти", нищить ворога так, що "і на плід не покидає". Характерно, що один із описів розправи Трьомсина з царством Змія Манжура передає в стилі української історичної пісні думи з характерними для них паралелізмами і протиставленнями, метафоричними засобами: Твір завершується перемогою Трьомсина та його синів над Змієм-лиходієм, поганий труп якого вони спалили та "попіл розмахали скрізь по вітрові". За життя автора ця поема не була опублікована.