Тематика та художні особливості оповідань а.Тесленка "За пашпортом", "Школяр", "Радощі", "Хуторяночка".

Світогляд, літературно-естетичні погляди Тесленка формувалися під безпорсереднім впливом революційних подій 1905 року. Усі свої симпатії письменнмик віддає сільській бідноті, наймитам. Він пише оповідання про тяжке становище сільської бідноти : "За пашпортом", "Школяр", "Радощі", "Хуторяночка".

Головним героєм оповідання " За пашпортом" є бідний сільський парубок Павло Грищенко, який поневіряється по наймах. Оповідачем виступає Людина,яка зустрічає Павла біля волості, куди той приходить за паспортом, щоб їхати на заробітки. З розповіді Павла довідуємося, що його мати померла, батько одружився вдруге, довелося змалку іти в найми. Не витримавши знущань, хлопець залишає панське господарство і повертається додому. а ле сімя бідує, нічим нагодувати дітей і батько проганяє його. Павло твердо вирішив іти у Чорноморію на заробітки. Кульмінацією твору є розмова Павла з сільським старшиною, який не видав йому паспорта. Так надія хлопця поліпшити тяжке становище зазнає краху.

В оповіданні " За пашпортом" А. Тесленко змалював типовий образ сільського наймита, глибоко розкривши його трагедію в тогочасних умовах. глибокого драматизму автор досягає завдяки майстерно написаним діалогам, показу трагічного характеру переживань основного персонажа. Автор уміло користується художнім прийомом контрасту в розкритті образу. Дія відбувається на фоні квітучої природи, Але ніщо не тішить бідолашного наймита. Різким контрастом мрій і сподівань героя є також настрій, який опановує його після відмови старшини видати паспорта.

Тематично близьким до цього твору є оповідання "Хуторяночка". Доля наймички Маринки дуже подібна до долі Павла Грищенка. Маринка, стара бабуся, поміщик Селезньов - типові представники села початку ХХ століття. Істотну ідейно-смислову роль в оповідані відіграють чудово змальовані картини природи.

Тяжкі злидні обсіли родину Кирилла Хомця з оповідання "Радощі". Діти просять їсти, а заробити ніде. Кум Хома сподівається на краще життя. Письменник показав марність цих надій. Назва оповідання- "Радощі"- звучить іронічно.

Образ здібного, допитливого хлопчика змалював Тесленко в оповіданні "Школяр". Миколка дуже хоче вчитися, його цікавить все, а умов для навчання немає. В образі Миколки письменник показував гірку долю бідних селянських дітей, які через матеріальні нестатки залишились неписьменними, змушені Були йти в найми.

Розглянуті оповідання з життя наймитів та бідняків свідчать про новий підхід письменника до відомої теми. На відміну від прозаїків попереднього періоду, Тесленко відмовляється від завнішнього показу руху життя, замінюючи його лірико-психологічним сюжетом, заснованим на внутрішніх душевних колізіях, на рухові почуттів і переживань персонажів.

Тематика, жанрово-стильові особливості новел збірки «Карби» м.Черемшини

Марко Черемшина – один із найбільших фольклорних українських письменників. Усна народна поезія відчутна і у виборі сюжету, і в композиції, і в змалюванні образів, і в мовностилістичних засобах кожного твору, і в інтонації розповіді. Трагізм народного життя у конкретно-історичних обставинах того часу, узагальнений в усній літературі народу, знайшов своє відображення у трагічних образах і життєвих колізіях оповідань, малих фейлетонів, новел, образків і ескізів Марка Черемшини

Назву першій збірці дало перше оповідання автобіографічного характеру – “Карби”. До збірки ввійшло 15 творів. Кожна конкретна новела збірки відтворює певну характерну рису сільського побуту, людських взаємин, матеріального чи правового становища гуцула, його психології. Всі разом взяті, вони справедливо порівнюються з мозаїкою, елементами якої є новели-епізоди; кожна з них має свою тему-мотив.

Герої збірки — люди трагічної долі, за­бобонні, безпорадні, беззахисні, приречені на безпросвітні злидні. Непосильна праця і страждання, рабська покірність і марні спроби знайти правду-захист у сильних сві­ту цього, страх перед богом, панами, різни­ми чиновниками, стихійні вибухи ненависті проти гноблення. Середовище, з якого Черемшина бере своїх персонажів, в основному селянське. Лише чотири епізодичні постаті належать до інших суспільних верств: жандарм («Раз мати родила»), лісни­чий («Більмо»), лікар («Лік»), учителька («Хіба даруймо во­ду!”). Що ж до персонажів-селян, то це, як правило, трудова біднота, яка становить основну масу селян-гуцулів. Всі герої збірки — соціально-принижені селяни з їх думами, переживаннями, горем і розпачем. Це люди, які, втративши мізер­не господарство, стали заробітчанами, «зай­вими ротами» або стоять на порозі старцю­вання. Герої в Черемшини невіддільні від світу полів, лісів, гір. Письменника незмінно при­ваблювала тема правічних законів природи і життя людини, їх взаємодія. Тому приро­да є своєрідною дійовою особою в новелах Черемшини.

Письменник любить своїх героїв. Та любов його ніколи не була сліпою і не заважала бачити як сильні, так і слабкі сторони селянського життя. Звідси – різне ставлення до народу – любляче і критичне. Страхітливу правду про злидні і темряву бідняків, про ті соціальні умови, які ведуть до деградації, здичавіння людини, Черем­шина повістує в новелі «Дід». Майже вся новела – монолог-звертання хворого старого діда до своїх дітей-кривдників (відсутніх). Автор тричі бере слово: констатує причину ночівлі діда надворі, дає його психологічний портрет, детально «ко­ментує» вчинок діда. За допомогою внут­рішнього мовлення Черемшина відтворює переживання скривдженої людини, її хво­робливі думки — від визрівання задуму по­віситися до реалізації його.

Не краща доля і в баби — «Бабин хід». Після смерті чоловіка над нею також збиткуються діти. Тема немічної, скривдженої старості не випадкова в творчості письменника. Старі, хворі, каліки були майже в кожній хаті. Вони не могли на себе заробити. Проблема «зайвого рота» набула широкого звучання на зламі двох століть. Дикунська жорсто­кість дітей до своїх батьків хвилювала ба­гатьох письменників-реалістів.

Якщо у новелі «Більмо» йдеться про со­ціальний і матеріальний стан пана, по­дається епізод договору його з батьками, говориться про його аморальність, то у «Зведениці» пан-кривдник — прихований персонаж. Черемшина часто використову­вав цей художній засіб: дружина Юсипа — «Раз мати родила», багачі Приймаки — «Святий Николай у гарті», дочка і зять — «Дід», син — «Бабин хід», тартачний під­приємець Майорко — «Лік», лихвар — «Більмо» та ін. Приховані герої зали­шаються за кулісами, та читач ясно уявляє їх.

У «Зведениці» автор не тільки не називає імені героїні, а й зовнішнього вигляду не описує. Всі художні засоби «працюють» на розкриття внутрішнього світу збезчещеної дівчини, перейнятої несвітським болем, страхом, соромом, жалем. З її плутаних думок, поданих у формі діалогізованого внутрішнього монологу, ми довідуємося, що примусило її піти на службу і стати по­криткою. «Зведениця»—новела моногеройна. У ній відсутній опис подій. Сюжет розви­вається за зміною почуттів дівчини-покритки. Але це не заважає авторові досягти своєрідної епічності оповіді.

Осуд несправедливості і жорстокості в доборі рекрутів, протест проти суспільного і державного ладу, який захищає інтереси пануючого класу, ненависть до цісаря, туга рекрутів за селом, нарікання на недолю в цісарському війську — ці домінуючі мотиви рекрутських пісень поклав Черемшина в ос­нову новели «На боже».

У збірці «Карби» Марко Черемшина вживає різні прийоми побудови творів. Іноді це скомпоновані з фрагментів спогади (новела «Карби»), «протокольний» запис вчинків персонажа і обставин його життя, що завершується кульмінаційною сценою, яка несе на собі основну думку твору («Злодія зловили»). Опо­відання «Святий Николай у гарті», «Лік» розпочинаються діалогами, що відразу вводять читача в суть справи. Зовсім по-іншо­му будуються «Основини», перша половина яких нагадує манеру Панаса Мирного (повільно розгортувана авторська розповідь, детальний опис подробиць), а друга — по­будована на діалогах. Автор не знає композиційного стандарту, кожна новела своєрідна. Є між ними і сюжетні («Злодія зловили», «Більмо»), і безсюжетні («Зведениця»), і такі, що мають лише окремі елементи сюжету («Дід», «Бабин хід», «Горнець», «На боже», «Грушка»). В одних випадках сюжет розвивається швид­ко, енергійно («Святий Николай у гарті»), в інших – повільно («Основини»).

Мова збірки «Карби» щедро пересипана діалектизмами. Пи­тома вага їх (лексико-фразеологічних, фонетичних, морфологіч­них) у різних новелах збірки неоднакова. Так, у новелі «Святий Николай у гарті» вони порівняно мало використані, а новела «Горнець» повністю написана мовою говірки. Вони допомагають письменникові глибше й яскравіше передати зображуване, не­повторний колорит певної місцевості, оригінальні форми образ­ного мислення.