Проаналізуйте образну систему «Лісової пінсі» л. Українки. Зясуйте жанр твору та його художні особливості.

«Лісова пісня» Лесі Українки – шедевр світової драматургії, який було створено за 12 днів.

У спогадах поетеса зазначала, що ця драма з’явилась в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. Драма складається з прологу і трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

Авторка назвала свій твір драмою – феєрією. Це один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні перетворення. У такій драмі поряд з людьми виступають створені їхньою уявою фантастичні істоти.

Найхарактернішою особливістю композиції твору є органічне переплетення життя двох світів – природи і людини. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї - боротьбі за гармонійне вільне життя, за високу мрію, за вірність і красу, боротьбі проти сірості й буденщини, проти обмеженості й бездуховності.

Пролог, яким відкривається "Лісова пісня", має значення заспіву, який вводить нас у світ казки. Створюючи відповідний настрій, пролог є водночас і проекцією майбутніх конфліктів. Уже тут сили природи, що уособлюють рух, волю, протиставлено силам застою.

У першій дії починається конфлікт людини з природою. У ліс приходять люди. Лісові сили їм сприяють, а водяні намагаються шкодити. Ця "весняна" дія є дією зародження і цвітіння кохання "лісової царівни" Мавки і сільського хлопця Лукаша. Історія їхнього кохання становить сюжет твору.

У другій дії, яку можна назвати дією "пізнього літа", розвивається конфлікт: в душі Лукаша в'януть поезія і кохання до Мавки, і він зраджує ту, що є втіленням мрії й краси, а вибирає Килину — втілення буденщини, заземленості й банальності. Коли Лукаш посватав Килину, Мавка провалюється в підземелля "Того, що в скалі сидить". Це перша кульмінаційна вершина драми.

Особливістю сюжету "Лісової пісні" є те, що в ній ніби дві кульмінаційні вершини. Після першої кульмінації події не йдуть на спад.

У третій дії, дії "пізньої осені", відбувається найбільша боротьба пристрастей. Тут людина стає звіром і знову людиною, тут Килина закляла Мавку в вербу. Але кохання перемагає смерть, вогонь палить усе нікчемне, зайве, очищаючи людину звільняючи її від пут буденщини.

Розв'язка "Лісової пісні" оптимістична — прекрасне не вмирає: воно є символом вічності.

Основний конфлікт драми підпорядкований одній ідеї — змаганню за щасливе, вільне життя, за високу мрію, красу, любов і вірність проти одноманітності і тупості, упертої міщанської обмеженості. Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і приватновласницькі інстинкти зіткнулися у цій драмі-казці, яка розказує про високі почуття, про неминучість гармонії людини з природою.

Формально всіх персонажів твору можна поділити на фантастичні і правдиві. Лісові істоти, представлені образами Мавки, Лісовика, Перелесника, Того, що греблі рве, Потерчат, Злиднів тощо олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, вони наділені певними рисами вдачі за аналогією до людських. З цими істотами вступають у взаємини реальні волинські селяни – молодий хлопець Лукаш, його дядько, поважний старий поліщук Лев, мати Лукаша, молодиця Килина зі своїм Хлопчиком.

Конкретизація образу Мавки здійснюється через її взаємини з Лукашем, Лісовиком, дядьком Левом. Килиною. Але головну вагу має тут мова самої героїні. Мова Мавки алегорична, як і сам її образ; мову буденної прози ця незвичайна чарівна дівчина не може збагнути. Вона бачить навколо себе красу і досконалість, то чому вона повинна описувати і характеризувати їх такою спрощеною і дещо навіть згрубілою мовою селян? Переступивши поріг буденного життя, в якому існують розрахунок, взаємна плата, користолюбство, фізично, Мавка не може переступити цього порога духовно. Незважаючи ні на що, вона до кінця залишається ідеально чистою, незрадливою, щирою, бо саме так розуміє кохання. Мавка виражає Лесин ідеал людини з її устремлінням до високих і світлих почуттів, з її нерозривним зв'язком зі світом природи.

П'єса Лесі Українки — це не просто твір про кохання і красу, це глибоко філософська драма, в якій автор визначає мрії людської душі, дає відповідь на питання сенсу життя.

Вустами Мавки Леся Українка стверджує, що людина повинна бути вільною і щасливою, бути часточкою природи, відчувати красу, надихатися нею, мати в серці невмирущі сили життя.