Опорна таблиця

З’являються три душі, покарані вічним блуканням за свої гріхи.

Перелік-ілюстрація найстрашніших гріхів перед Батьківщиною

Потраплять у рай, коли москаль розкопає великий льох

Отже, коли москаль розкопає Льох, буде кінець світу

Провина першої душі

Перейшла вповні дорогу Богдану Хмельницькому, коли той їхав у Переяслав "Москві присягати", тобто побажала удачі у знищенні України

Провина другої душі

Напоїла коня Петру І, коли той їхав із по-звірячому спаленого ним Батурина, тобто допомогла ворогові

Провина третьої душі

Посміхнулась Катерині ІІ, тобто виказала приязнь до ворога

З’являються три ворони: українська, польська, московська

Вороги кожного народу - не тільки зовні, а й всередині

Описують свої злочини перед народами

Кожен народ має власну "біду"

Злодіяння української ворони

Відсутність державної твердості і послідовності

Злодіяння польської ворони

Зрадливість шляхти

Злодіяння російської ворони

Тиранія по відношенню до всіх народів, в т.ч. й до свого

Очікують, поки буде розкопано ненависний їм Великий льох

Хочуть кінця світу (за міфом Шевченка - кінця України)

Пророкують народження “Гонти” і “Анти-Гонти” при розкопуванні льоху

"Месією" для України буде Борець за її волю (як Гонта), але в народі знайдеться і зрадник

З’являються три лірники-каліки

У віковому рабстві почалося виродження народу - замість звитяжних дум козаків-бандуристів співають потворні лірники

Співають пісні про Богдана

Пісні поразки, а не перемоги

Реалістична картина: москалі ведуть розкопки льоху в Богданових палатах

Москалі хочуть знищити Україну через знищення її історичної пам'яті

Не знаходять нічого цінного, окрім кістяків у кайданах

Історія - не тільки слава і звитяга, а й страшні злочини

Урядник б’є лірників за згадку про Богдана Хмельницького

Навіть згадка про Богдана, "найбільшого друга" Москви страшна їй

"Малий льох в Суботові Москва розкопала"! Великого ж того льоху ще й не дошукалась"

Надія на те, що сховище української державності, історичної пам'яті, своєрідного Святого Грааля буде стояти вічно і зберігати волю для грядущих поколінь

Поетичне новаторство митців «Празької школи поезії»61

Після поразки Української Народної Республіки (1917 — 1921) велика кількість українців опинилась в еміграції в Чехо-Словаччині. Тодішній президент цієї країни Т.Масарик симпатизував українцям і доклав чимало зусиль, щоб вони могли здобути тут освіту рідною мовою. За 30 км. від Праги, у Подєбрадах, була відкрита Українська господарська академія, в яку зразу ж вступило 300 студентів. У Празі працювали Вищий педагогічний інституту ім. М.Драгоманова, Український вільний університет, Українська мистецька студія. Водночас багато молоді навчалось у Карловому університеті, Чеській вищій промисловій школі та ін. Словом, у Чехо-Словаччині зосередилось чимало наукової і творчо обдарованої молоді. Внаслідок цього інтенсивно налагодилось громадське й культурне життя.

Закономірно, що тут розквітало мистецтво слова, зокрема у творчості поетів, більшість з яких зі зброєю у руках виборювала державність України, а тепер опинилась в еміграції. Це була елітна група, поети якої зближуються між собою світоглядними засадами, державницькими переконаннями, проблематикою й високомистецькими уподобаннями. До неї належали Ю.Дараган, Є.Маланюк, Л.Мосендз, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська, Олена Теліга, О.Стефанович, Юрій Клен (О.Бургардт) та ін. Вони склали «празьку школу» поетів. За своїм стилем її учасники були неоромантиками, але філософською заглибленістю й любов’ю до класики й класичних форм споріднювались з київськими неокласиками. Їх твори відбили болісні роздуми над причинами поразки у визвольних змаганнях України та втратою нею державності. А тому в їх ліриці переважає історіософська??? проблематика. Вони сформулювали свою концепцію людини. Це — не традиційно кордоцентрична особистість, лірично-розслаблений романтик, тюхтій-селянин, якому байдуже до поневоленого стану його народу, не малорос, з його комплексом меншовартості й прислужництва окупантові, а духовно сильна й вольова людина, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою батьківщиною, щирий патріотизм — основний пафос їхньої творчості