З’ясуйте питання: Внесок д.Павличка у розвиток сонетної форми.

Сонети Д.Павличка заслуговують на окрему розмову. Форма сонета особливо відповідає характерові обдарування поета і його сонети стали вагомим набутком української радянської літератури. Д.Павличко виступив із своїми сонетами в той час, коли цю поетичну форму вважали застарілою, нездатною виразити характер доби. Д.Павличко був переконаний, що сонетна форма здатна відображати сучасність і національний ґрунт. Він урізноманітнив канонічну форму вірша. Сонет у нього може бути або одою,інвективою,або сповіддю,пейзажем,або стислим філософським трактатом.

Сонетний доробок Д.Павличка найдоцільніше розглядати в послідовності циклів: «Львівські сонети», «Білі сонети», «Київські сонети», «Сонети подільської осені».

Цикл «Львівські сонети» уже доволі доконливо демонструє відповідність сонетної архітектоніки способові художнього мислення поета, а також поступову кристалізацію Павличкового типу сонета. Поняття, що означають полярні категорії, постають своєрідними парами: «тюрма-воля» («Ленін»), «правда-брехня» («Біда навчить, кому подати руку»), «провалля-верховина»(«Мовчи на тій дорозі, над якою…»).

Основний принцип побудови цих сонетів – зіткнення протилежних засад, де борються між собою два принципи розгортання сюжету – логічно-понятійний і образно-метафоричний.

У циклі «Білі сонети» Д.Павличко прагнув оновлення самої форми цього жанру. Видозміни форми, спричинені новими принципами образо творення, покликані загострити конфліктність сонета, підкреслити його драматичне начало. Відсутність римування Д.Павличко прагнув компенсувати насиченою метафоричністю,яка випливає з самої природи білого вірша. Майже всі твори цього циклу мають заголовки з одного слова – «Крила», «Кохання», «Лоша», «Вірність», «Диво».

Цикли «Київські сонети» і «Сонети подільської осені» проймають відчуття історизму поетичного мислення, мотиви зв’язку часів, перевірки ідей, що формувалися в попередні епохи, умовами сучасності і навпаки.

Д.Павличко виявив себе у сонетотворенні справжнім новатором, але в межах дотримання внутрішньої структури цього жанру. Він зберіг серцевину сонета – драматизм, конфліктність, протистояння думок, почуттів.

Сонети Д.Павличка – своєрідна й вагома сторінка в сучасній українській поезії. Творчо засвідчено придатність цієї поетичної форми для нашого сьогодення. Доробок митця в жанрі сонета – це плідне засвоєння сучасною поезією багатовікових традицій світової культури, її художня трансформація – переосмислення тем і мотивів, образів і форм.

З”ясуйте питання „Розвиток жанру балади у поетичній практиці і.Драча”

Балада -жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соц-побутового характеру з драматичним сюжетом. У ХХ ст. Б набула соц-побутового взмістовлення, але не втратила своєї драматичної напруги , засвідченої доробком І.Драча, якийф небезпідставно назвав одну зі своїх збірок „Балади буднів”, постійно підкреслюючи свідоме заземлення традиційно баадного пафосу ІД реформував жанрові можливості балади : він оминає традиційні легендарно-історичні, героїчні її атрибути, але залишає ліро-епічну структуру та напружений сюжет. У своїх баладах ІД сміливо відштовхувався від побутових буденних реалій життя і на цій основі піднімався до незвичайних, універсальних вимірів. Характерною ознакою було те, що у баладах лір суб”єет уміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивне, неповторне. . Уже в першу збірку „Соняшник” ІД помістив „Баладу про Соняшник”. У ній поет утверджував віталістичне світосприйняття, що пов”язаний з відчуттям неперевершеності руху і відкриттям краси у повсякденномі житті. Початок-незвичний : соняшник, невід”ємна рослина в Укр., зазнає на очах у читача метаморфоз(прийом перетворення). Отже, це не соняшник, а хлопець, що символізує поета. „Оранжеве сонце” – це дядько, який уособлює поезію загалом. Алегоричність образів соняшника і сонця надзвичайно прозорі і зрозумілі читачеві. Тут йдеться про поета і поезію, які нерозривно пов”язані з реальним життям. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного виміру, неможливі без земного реального буття. Інші балади ІД : „Балада про випрані штани”, „Б про дядька Гордія”, „Б про відро”, „Б золотої цибулі”, „Б про вузлики” тощо.