Чому діалектні словники здебільшого є диференціональними? зясуйте призначення діалектної лексикографії .

Укладання диференціального словника перекладу дозволяє зосередитися на дослідженні якогось певного виду лексики, наприклад, ненормативної, або якогось конкретного виду стилістичних засобів.

Діалектний словник може бути диференціальним, тобто таким який містить лише діалектних лексику, що відрізняється від загальнонародної, або повним, що охоплює в принципі всю лексику, існуючу в діалектній мові - як специфічну для даного діалекту, так і збігається з лексикою загальнонародної мови. Крім того, він може бути або словником одного говірки (навіть говірки одного села), або словником цілої групи близьких говірок, що розглядаються як один діалект, або, нарешті, порівняльним словником багатьох або навіть всіх територіальних діалектів будь-якої мови. До діалектологічних (в широкому сенсі) відносяться словники сленгу і арго.

Лексикографія - одна із прикладних (тобто мають практичне призначення і застосування) наук, що входять в сучасну лінгвістику. Це теорія і практика складання різних мовних словників, значить, це наука про словники, про те, як їх найбільш розумно робити, разом з тим це і сама практика складання словників.

На конкретних прикладах доведіть що лексика сучасної укр мови неоднорідна за походженням

Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним.

Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня

співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш

придатні для конкретної ситуації. Уже йшлося про те, що мова

поділяється на функціональні стилі, кожен із яких характеризується

особливостями на всіх рівнях мови — лексичному, морфологічному,

синтаксичному тощо. Найяскравіше стилістична диференціація мовних

засобів виявляється на рівні лексики.

•

Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1)

лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично

маркована ("позначена"). Остання поділяється, у свою чергу, на книжну

(наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну. Розглянемо кожну з

цих груп докладніше.

•

До міжстильової (нейтральної) лексики належать слова, не закріплені за

яким-небудь стилем. Міжстильову лексику становлять слова будь-якої

частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються

стилістичним забарвленням. Нейтральні слова становлять основу

словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-

якого стилю.

•

До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в

писемних різновидах літературної мови. Книжні слова мають відтінок

офіційності, урочистості. Більшість їх належить до іншомовної лексики,

деякі старослов'янізми. За функціональною ознакою книжна лексика

може бути поділена на наукову, офіційно-ділову, газетно-публіцистичну.

•

Розмовна лексика становить третій стилістичний шар словникового

складу української мови. Це слова, що мають знижене (порівняно з

нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використовуються в

усних різновидах мови — невимушеній бесіді, побутовій розмові тощо.

Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже, вони є

неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів, але можуть

використовуватися в публіцистиці та в художній літературі. Дають

предмету, явищу тощо експресивно-емоційну оцінку.

•

Незважаючи на стилістичну зниженість, розмовні слова належать до

літературної лексики. Поза її межами перебуває просторічна лексика, до

якої належать грубі, вульгарні слова і "неправильні", "перекручені" слова,

які порушують норми літературної мови (охтобус, радіво).

•

Про функціональні особливості слів нас інформують насамперед

тлумачні словники української мови.

ЯКА ФОНЕТИЧНА ПРИРОДА НАГОЛОСУ? ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ТИПИ УКРАЇНСЬКОГО НАГОЛОСУ, ЙОГО ФУНКЦІЇ

Характеристика наголосу м фонетичною природою	Характеристика наголосу за ознаками	Приклади
Кількісний (довготний, < квантитативний) від лат. \qiianmativus - кількісний)	Виділення складу більшою тривалістю звучання. Наявний у тих мовах, де немає розрізнення довгих і коротких голосних	мрі-я-ти му-дрість
Якісний	Наголошені складотворні голосні вимовляються чітко, виразно, не змішуються у вимові із сусідніми звуками: [еи], [ие], [оу]	Порівняйте: весни і [веи-сн£], голуб і [гоу-луб-ка], зимно і [зие-ма]
Динамічний (силовий)	Наголошений складотворчий звук вимовляється з більшою напруже­ністю артикуляції і більшим напором видихуваного повітря	ле-кція не-бо ро-дй-на

. В українській мові наголос вільний (різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад. Наприклад: один, добре, боротьба.

Словесний наголос української мови є нерухомий і рухомий. Нерухомим він вважається тоді, коли в усіх формах певного слова наголошується той самий склад (морфема): збірник, збірника, збірником, ...; збірники, збірників і т. д.; товпитися, товпишся, товпиться, товпляться і т. д. Якщо ж у різних формах одного й того ж слова наголос змінюється (переміщується), то в таких випадках він кваліфікується як рухомий: автор, автора, але автори, авторів і т. д.; писати, пишу, пишеш, пишемо, писав і т. д. Проте поняття нерухомого й рухомого наголосу з погляду фонетичного і морфологічного не завжди збігається. Якщо наголос пересувається в межах однієї й тієї ж морфеми, то він є рухомим тільки з фонетичного погляду. Наголос переміщається в межах кореня і в деяких повноголосних формах іменників жіночого роду з флективним наголошу­ванням в однині, крім знахідного відмінка, де в більшості з них наголос відтягується на перший склад кореня. Такі іменники і в множині вживаються з наголосом па першому складі кореня і який лише в родовому відмінку пересувається на другий склад кореня: борода - бороди, борід, бородам і т. д.; борона - борони, борін, боронам і т. д.; голова — голови, голів, головам і т. д.; сковорода - сковороди, сковорід, сковородам і т. д.; сторона - сторони, сторін, сторонам і т. д.; череда - череди, черід, чередам і т. д.

Деякі складні слова (вони звичайно пишуться через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: клініко-діагностйчний, кераміко-металевий.

• Функції'наголосу

Наголос має фонологічне значення. Він виконує конститутивну, ідентифікацій­ну, синтагматичну, стилістичну, диференційну та парадигматичну (словорозріз- нювальну і форморозрізнювальну) функції.

Основною функцією словесного наголосу є конститутивна, тобто фонетичне об’єднання звуків у слово: навколо наголошеного складу групуються ненаголоюені

Цю функцію наголос виконує незалежно від того, фіксу­ється він на будь-якому складі, на будь-якій морфемі, чи ні, рухомий він чи нерухомий. Конститутивна функція покладена в основу всіх інших функцій словесного наголосу.

Парадигматична функція притаманна слову як елементу системи мови. Вона ха­рактеризує окремі слова і класи слів щодо їх протиставлення одне одному. Парадигматичний аспект є і в конститутивній функції. Він виявляється у протиставленні наголошених повнозначних слів, самостійних у акцентному відношенні, ненаголоше- ним службовим, що підпорядковуються з погляду акцентної організації сусіднім самостійним словам.

У мовах з різномісцевим наголосом, відповідно, і українській також, наголос у повнозначних словах є прикметою окремого слова чи класу слів і виконує таким чином словорозпізнавальну функцію. Це досить важлива функція словесного на­голосу. завдяки якій наголос служить одним із формальних засобів системної орга­нізації лексики. Наприклад, різномісцевий наголос служить засобом розмежування слів з однаковим фонемним складом і виконує смислорозрізнювальну функцію: мука - мука, атлас - атлас і форморозрізнювальну: води - води; викликати - викликати.

Синтагматична функція - це та функція, яка завжди наявна в мовленнєвому лан­цюжку. До синтагматичної функції словесного наголосу можна віднести і слово- вядільну.

Слововидільну функцію виконує наголос повнозначних слів. Однак, оскільки службові слова щодо акцентної організації приєднуються до повнозначних, то наго­лос виділяє не саме повнозначне слово, а фонетичне слово (повнозначне слово з еяклітиками та проклітиками).