Розкрийте суть міжмовної омонімії. Наведіть приклади

Міжмовними омонімами близькоспоріднених мов називають різні за значенням слова, які

збігаються за формою повністю або в основній їх частині.

До міжмовних омонімів російської та української мов відносимо, зокрема, ті, що

відрізняються вимовою окремих фонем: рос. качалка у значеннях «гойдалка», заст. «носилки

для хворих», обл. «колиска» — укр. качалка «кругла, гладко витесана палиця для

розкачування білизни, прасування одягу тощо» (рос. скалка), де фонема [ч’] російської мови

відповідає фонемі [ч] української; рос. держава у застарілому значенні «верховна влада»,

іст. «золота куля — емблема влади монарха» — укр. держава у значенні «маєток, міцність»,

де немає характерного для російської мови пом’якшення приголосного перед е; рос. беда

«нещастя, горе» — укр. біда, заст. «провина, візок з двома колесами» та ін.

міжмовні омо­німи — слова, що в різних мовах (особливо в близьких за по ходженням) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до закону звукових відповідностей), але мають неоднакове лек­сичне значення, як, наприклад, українські неділя «сьомий день тижня», луна «відбиття звуку» і російські неделя «тиждень», луна «місяць»; українське правий і сербське прав и «прямий» тощо.

Охарактеризуйте типи переносних значень.Проілюструйте прикладами

Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях. Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на­ приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми.Помережив вечір кучерявий льодяними фатами вікно (М. Драй-Хмара); 2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (І. Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (А. Головко); 4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова (М. Івченко); 5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В. Бичко). Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок (М. Драй-Хмара). На основі метафоризації в художньому мовленні створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії. Метонімія (від грец. теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують, пере­ бувають між собою в органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя (П. Воронько); 2) назва матеріалу — на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу — на її учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану — на його причину: Жах!; 7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка; 8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета — на те, що в ньому міститься: — Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський). Синекдоха (від грец. ьпеМоске — співпереймання) — це тип перенесення назви частини на назву цілого і навпаки. Наприклад: Ґринджолами мовчазно кожух проїхав (М. Драй-Хмара).