6. Надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств.

Відповідно до п. 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит — це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

7. Послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 352 ГК страхування — це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються через сплату страхувальниками страхових платежів.

Складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення є система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених зако­нами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

8. Торгівля цінними паперами. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 торгівля цінними паперами — здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.

9. Факторинг. Відповідно до ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

3. Інституційна та сегментарна структура ринку фінансових послуг.

Інституційна структура ринку фінансових послуг – це сукупність окремих складових РФП, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ. Інституційна структура РФП об’єднує дві складові – ринок банківських послуг і ринок фінансових послуг небанківських установ. Оференти фінансових послуг – особи які займаються наданням фінансових послуг на професійній основі. Оферентамми на ринку банківських послуг є НБУ , вітчизняні та іноземні універсальні та спеціалізовані банки. РФП небанківських установ поділяється на окремі складові залежно від складу інституційних учасників небанківського фінансового сектора. Залежно від виду фінансових установ у складі такого ринку виділяють : РФП кредитних спілок, РФП ломбардів, РФП компаній з управління активами, РФП торговців ЦП, РФП страхових компаній, РФП недержавних пенсійних фондів, РФП інститутів спільного інвестування. У зв’язку з тим що окремі види фінансових послуг можуть надаватись декількома видами фінансових установ то залежно від особливостей самих фінансових операцій , що є в основі фінансової послуги в складі РФП набувають активного розвитку: ринок кредитних послуг, ринок депозитних послуг, ринок страхових послуг, ринок послуг з недержавного пенсійного забезпечення та інші. Найбільш розвинутими в Україні є : ринок кредитних, депозитних, страхових та торговельних послуг.

Сегментарна структура ринку фінансових послуг – система окремих складових (сегментів) РФП, що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак. Кожен сегмент РФП може бути поділений на більш вузькі мікро сегменти.

Поділ РФП на окремі складові може бути здійснений за такими ознаками:

1. За видами фінансових активів: ринок капіталів (кредитний ринок, фондовий ринок, інвестиційний) грошовий ринок (валютний, міжбанківський, обліковий)

2. За сферою поширення: внутрішній РФП (забезпечує рух фінансовий активів лише в межах конкретних регіонів світу. Внутрішні РФП в свою чергу поділяються на національні та регіональні ринки.) міжнародний РФП (забезпечує рух фінансових активів та втіленого в них капіталу в межах фінансового простору. Характеризується високою ефективністю функціонування. Виникнення цього ринку пов’язане з інтеграцією національних РФП, коли у фінансових установ виникла потреба надавати фінансові послуги за межами країн, де вони розташовані, одночасно в декількох валютах. Оферентами фінансових послуг на міжнародному ринку виступають: транснаціональні банки, високоліквідні брокерські контори, страхові компанії, провідні фондові біржі світу та інші потужні фінансові установи)

3. За принципами організації: організований (функціонує за певними правилами, що визначаються оферентами фінансових послуг та національним законодавством. Обов’язковість ліцензування фінансових установ.); стихійний (надання фінансових послуг здійснюється поза організованим ринком: операції з обміну валютних цінностей, надання коштів у позику, що здійснюється особами які не мають відповідного дозволу.)

4. Залежно від учасників: ринок резидентів (учасниками є громадяни України, суб’єкти господарювання – резиденти, а також державні органи України. Оферентами фінансових послуг є фінансові установи та суб’єкти господарювання, що зареєстровані та здійснюють діяльність на території країни відповідно до законодавства України); ринок нерезидентів (учасниками є фізичні та юридичні особи інших держав, які користуються послугами фінансових установ в Україні, а також іноземні фінансові установи, що здійснюють діяльність на території України відповідно до вимог українського законодавства).