Розділ і. Фінансова санація і банкрутство підприємств

1. Фінансова криза на підприємстві, її симптоми та причини виникнення.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують параметрами: 1) джерелами (факторами) виникнення; 2) видом кризи; 3)стадією її розвитку.

Фактори, що можуть привести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносять: 1) нестабільність законодавчої бази та податкової системи; 2)значний рівень інфляції;3)зростання безробіття та зниження рівня реальних доходів населення; 4) нестабільність фінансового і валютного ринків; 5) збільшення конкуренції в галузі конкуренція, тощо.

До внутрішніх: 1) низький рівень управління підприємством; 2) неефективний менеджмент і маркетинг;3)надмірна частка позичкового капіталу;4) ріст дебіторської заборгованості; 5) перевищення допустимих рівнів фінансових ризиків, тощо.

Розрізняють такі види криз:

1.Криза стратегії — на підприємстві втрачений виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху. 2. Криза прибутковості — збитки відволікають власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу. 3. Криза ліквідності — господарюючий суб'єкт є неплатоспроможним або є реальна загроза втрати платоспроможності.

В науковій літературі найбільшого поширення набула ідея про існування трьох окремих стадій кризи. Перша — зниження обсягів виробництва і прибутку, погіршення фінансового стану підприємства. Друга — збитковість виробництва, зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, значне погіршення фінансового стану. Третя — неспроможність. Підприємство має недостатньо коштів для виконання зобов'язань перед кредиторами, фінансування радикальних заходів для зміни становища, існує реальна загроза зупинки виробництва і банкрутства.

2. Фінансова санація в системі антикризового управління підприємством.

Суть антикризового управління полягає у використанні арсеналу ефективних управлінських рішень для гармонізації стану підприємства відповідно до змін зовнішнього середовища.

До основних функцій антикризового управління відносять: 1) запобігання та пом'якшення криз на підприємстві;2) оздоровлення стану та діяльності господарських суб'єктів; 3) практичне вирішення проблеми банкрутства.

Використовують такий набір типових антикризових стратегій 1. Локальна відновлювальна стратегія. Вона Націлена на запобігання банкрутства й стабілізацію фінансового стану підприємства, що перебуває в кризовому стані. 2. Корпоративна інтеграційна стратегія — це інтеграція підприємства в структуру іншого, більш потужного бізнесу. 3. Реалізація корпоративної інноваційної стратегії передбачає зростання конкурентоспроможності при реалізації технологічних інновацій. 4. Локальна підтримуюча стратегія пов'язана з попередженням криз шляхом протидії факторам, що їх викликають, мінімізації наслідків кризового процесу, який має місце.

Термін "санація" походить від латинського і перекладається як оздоровлення або видужання. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді; тобто це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Метою санації є : поліпшення структури капіталу; конкурентоспроможність; платоспроможність;скорочення заборгованості;формування фінансових ресурсів, тощо.

Розрізняють такі типи санаційних заходів: соціальні, організаційно-правові, виробничо-технічні, фінансово-економічні.

Важливим елементом санації є вибір її концепції. Розрізняють захисну і наступальну концепції здійснення санації підприємства.

Форми санації, визначені законодавством такі: 1) при санації, проведеній до порушення справи про банкрутство: ( - реорганізаційні заходи, - організаційно-господарські заходи, -управлінські заходи, - інвестиційні заходи, - технічні заходи, - фінансово-економічні заходи, - правові заходи;

2)при санації, проведеній під час провадження справи про банкрутство: ( - реструктуризація, - - закриття нерентабельних виробництв, - відстрочка платежів чи списання частини боргів, - ліквідація дебіторської заборгованості, - продаж частини майна боржника, - зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника, - інші способи відновлення платоспроможності.)

Розрізняють 2 основних напрями здійснення санації. 1. Санація, спрямована на рефінансування боргу підприємства. 2.Санація, спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства.

3. Класична модель фінансової санації.

Рішення про проведення санації підприємства або його ліквідацію приймається на основі результатів санаційного аудиту. Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно зі схемою санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідація може бути здійснена на добровільній основі та в примусовому порядку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється згідно рішення арбітражного суду.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, яка формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення сто­роннього капіталу та стратегічних завдань санації. Визначальним елементом процесу санації підприємства є розробка проекту фінансового оздоровлення. До нього входять: 1) План маркетингу і оцінка ринків збуту продукції. Тут проводиться аналіз зовнішнього середовища: ринкові фактори, які впливають на збут продукції і ємність ринку; мотивація споживачів; еластичність попиту і рівень платоспроможності; умови збуту; тощо. 2) План виробництва і капіталовкладень. Він містить дані про використання обладнання, його зношування, витрати, пов'язані з оновленням , можливість оренди або лізингу.

3)

Організаційний план. Відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації, аналізує управлінський і кадровий склади, фактичну чисельність працівників . 4) Фінансовий план. У ньому пропонується проноз обсягу випуску і реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів.

. Керівні служби підприємств повинні своєчасно виявити та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфікаційні рішення для подолання можливих перешкод щодо здійснення оздоровчих заходів.

4. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

• стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

• конкурентних переваг;

• виробничого та кадрового потенціалу;

• реальної та дієвої санаційної концепції.

Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг.

З правового погляду санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності, щоб кредитори не мали підстав звертатися із заявою до арбітражного суду, порушуючи справи про банкрутство.

Санаційно спроможним визнається той господарський суб'єкт, який здатний:

• у короткостроковій перспективі покращити платоспроможність, досягнути задовільного рівня ліквідності та фінансової стійкості;

• у довгостроковій перспективі забезпечити зростання виробництва і продажу продукції, освоїти нові ринки.

Під час санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності підприємства вирішуються такі завдання:

1. аналізується фінансовий стан та господарська діяльність підприємства;

2. визначається глибина, причини та можливості подолання кризи;

3. проводиться дослідження розробленої санаційної концепції боржника;

4. оцінюється ймовірність реалізації санаційної концепції;

5. приймається рішення щодо майбутньої долі підприємства — його санації або ліквідації.

5. Економічна сутність та основні завдання санаційного аудиту.

Аудит - це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, мета якої - перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства.

Санаційний аудит є окремим напрямом діяльності аудиторських фірм. Він проводиться на підприємствах, що знаходяться в кризовому стані. Головна його мета - оцінити санаційну спроможність підприємства.

Санаційний аудит характеризується такими рисами: 1) головною метою санаційного аудиту є оцінювання санаційної спроможності підприємства; 2) санаційний аудит має передбачати експертизу плану санації і давати оцінку його обгрунтованості й оптимальності; 3) санаційний аудит проводиться на свідомо кризових підприємствах; 4) санаційний аудит має бути тільки зовнішнім.

Санаційний аудит додатково розглядає наступні завдання:

• оцінка всіх даних, представлених в плані фінансового оздоровлення;

• перевірка достовірності приведених в плані причин кризи;

• експертиза виявлених в плані сильних і слабких позицій підприємства;

• експертиза економічної оцінки окремих санаційних процедур і ефективності санації в цілому;

• правова оцінка запропонованих санаційних заходів;

• оцінка всіх видів ризиків при проведенні санації;

• кінцева оцінка санаційної спроможності підприємства, і, за потреби, висновок, про доцільність санації підприємства.

Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі можуть бути: 1) нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства; 2) андерайтери; 3) позикодавець;4) саме підприємство; 5) потенційний санатор; 6) державні органи .

У результаті проведення санаційного аудиту мають бути висвітлені такі аспекти:вірогідність інформації, що характеризує фінансово-майновий стан боржника;глибина кризової ситуації підприємства і можливості відновлення фінансової стійкості; обгрунтованість і реальність плану санації.

Під час проведення санаційного аудиту використовуються різні методи, такі як : анкетування працівників;аналіз сильних і слабких сторін;метод ланцюгових підстановок;трендовий аналіз;тощо