12. Механізми управління формуванням операційного прибутку: cvp-аналіз, операційний важіль.

Основною метою управління операційним прибутком є пошук резервів його збільшення та їх мобілізація.

Основним механізмом управління операційним прибутком є: 1) визначення обсягу продаж, який забезпечує беззбиткову діяльність; 2) використання операційного важеля в обґрунтуванні збільшення прибутку.

Точка беззбитковості являє собою такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно фінансовий результат дорівнює нулю.Точка беззбитковості може визначатися трьома способами: графічним методом; формальним; методом маржинального доходу.

1. Графічний метод. По горизонталі показується обсяг виробництва в натуральному виразі, а по вертикалі – витрати на виробництво і виручка від реалізації. Перетин прямої лінії, що відображає залежність між випуском продукції і собівартістю, і прямої лінії виручки від реалізації показує точку беззбитковості. Нижче цієї точки заштрихований збиток підприємства, тому що до досягнення визначеного обсягу виробництва виручка від реалізації не покриває витрати, але перевищення точки беззбитковості виробництва дає прибуток.

2. Формальний метод. ОП= ОР*( Ц-ЗВод) –ПВ

ТБ=ПВ/(Ц-ЗВод), при чому ОП- операційний прибуток, ОР – обсяг реалізації, Ц-ціна, ЗВод- змінні витрати на одиницю продукції, ПВ – постійні витрати.

3. Метод маржинального доходу. ТБ=ПВ/МДод, де МДод- маржинальний дохід одиниці продукції

Операційний важель характеризує потенційну можливість впливати на темпи зміни операційного прибутку шляхом зміни співвідношення між постійними і змінними витратами. Вплив операційного важеля на фінансові результати можна відобразити таким чином: ∆ ОП= ∆ВвР*ОВ. Сила дії операційного важеля показує на скільки % зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1%.

Прояв механізму операційного важеля має ряд особливостей: 1) позитивний вплив операційного важеля починає проявлятися тільки після того як підприємство подолало точку беззбитковості, тобто коли маржинальний дохід покриває постійні витрати. Це повзано з тим, що підприємство зобов’язане покрити свої постійні витрати не залежно від конкретного обсягу продаж. Тому чим більші постійні витрати тим пізніше підприємство подолає точку беззбитковості; 2) по мірі віддалення від обсягу продаж пов’язаних з точкою беззбитковості, ефект операційного важеля починає знижуватися; 3) чим далі підприємство знаходиться від точки беззбитковості тим більша є потреба розраховувати нову точку. Ефект операційного важеля проявляється лише в короткостроковому періоді.

13. Управління формуванням чистого прибутку. Ефект фінансового важеля.

Завданням управління формуванням та використання прибутку підприємства є досягнення та подальше забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах. При цьому вважається, що фінансово-господарська діяльність підприємства повинна забезпечувати приріст добробуту його власників.

Модель управління формуванням і використання чистого прибутку підприємства є індивідуальною для кожно­го підприємства. Iндивідуальність такої моделі визначається по­требою врахування особливостей його фінансово-господарської діяльності, специфіки ринкового середовища її реалізації.

Основні питання реалізації моделі управління формуванням і використання чистого прибутку суб'єкта господарювання:

1) стратегія управління прибутком підприємства;

2) особливості обгрунтування управлінських фінансових рішень;

3) критерії організації управління прибутком підприємства.

Фінансовий важель – це інструмент, який дозволяє впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни співвідношення між власним і позиковим капіталом. Вплив фінансового важеля на чистий прибуток відображається так ∆ЧП = ∆ОП*СДФВ; ОП- операційний прибуток, СДФВ- сила дії фінансового важеля, показує у скіки разів темпи зміни ЧП перевищують темпи зміни ОП.

СДФВ показує у скільки разів темпи зміни чистого прибутку перевищують темпи зміни операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля. ЕФВ показує на скільки % збільшиться рентабельність ВК за рахунок залучення позикового капіталу. Це показує як відображається рівень додаткового прибутку на ВК при різній долі використання ПК. ЕФВ=(1-Сп/п)*(КРа-Вкр)*ПК/ВК; КРа-рентабельність активів; Вкр-ставка за кредит.

ЕФВ складається з 3 компонентів: 1) податковий коректор – показує в якій степені проявляється ЕФВ у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку. 2) диференціал фінансового важеля – є головною умовою, яка формує позитивний ЕФВ. Цей ефект проявляється тільки в тому випадку, якщо рентабельність активів перевищує вартість ПК. Негативне значення диференціалу може бути в таких випадках: при погіршенні кон’юнктури товарного ринку; при погіршенні кон’юнктури фінансового ринку; при погіршенні фінансової стійкості підприємства внаслідок значної частки позикового капіталу в структурі джерел. 3) коефіцієнт фінансового важеля – виступає мультиплікатором позитивного або негативного ефекту.