20. Методи оцінки фінансових ризиків.

Кількісна оцінка фін.ризиків здійснюються за допомогою 4 груп методів: 1) економіко-статистичні; 2)розрахунково-аналітичні; 3) експертні; 4) аналогові.

Економіко-статистичні передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на досліджуваному або аналогічному п-ві за попередні період. Основними показниками які при цьому розраховуються є: - рівень ризику; - дисперсія; - середньоквадратичне відхилення; - кефіціент варіації.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. При цьому визначається величина і частота отримання вигоди чи виникнення фінансових втрат. Основними показниками які розраховуються є: 1) рівень ризику, що визначається множенням розміру можливих втрат на ймовірність виникнення втрат у даному періоді; 2) Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою:∑(Ді - ̅Д)до квадрату* Рі, де Ді-дохід, ̅Д- середній дохід; Pі — імовірність виникнення можливого фінансового результату. 3) Середньоквадратичне відхилення характеризує максимально можливе коливання досліджуваного показника від його середнього очікуваного значення. 4) Коефіцієнт варіації (СV) — це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього доходу.

Оскільки коефіцієнт варіації є відносною величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними одиницями вимірювання. Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику

Розрахунково-аналітичні застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників від яких залежить ступінь ризику і порівняння їх фактичних значень з критичними для даного п-ва.

У світовій практиці набув поширення такий показник ступеню ризику як β-коефіцієнт.

Бета-коефіціент використовується для оцінки систематичного ризику, пов’язаного зі зміною ринкових цін і рівня доходності ЦП. Він дозволяє оцінити ризик індивідуального або портфельного вкладання коштів і відображає взаємозв’язок рівня доходності ЦП із доходністю фінансових інструментів на ринку.

Бета коефіцієнт для індивідуального ризику = коефіцієнт кореляції помножити на середньоквадратичне відхилення для конкретного виду ЦП і поділити на середньоквадратичне відхилення на ринку в цілому.

Бета коефіцієнт портфеля ЦП= Сума Бети коефіцієнта для індивідуального ризику помножена на питому вагу ітового ЦП в портфелі.

При цьому якщо В=1-ризик помірний; якщо В менше 1-ризик нижчий ніж на ринку; якщо В більше 1- ризик високий.

Експертні методи базуються на об’єктивній оцінці розмірів можливих доходів або втрат окремих експертів. Особливістю цих методів є відсутність математичного підтвердження оптимальності рішень.

Аналогові методи передбачають використання даних про розвиток досліджуваних напрямів діяльності в попередньому періоді. Їх слід застосовувати коли немає реальної бази для порівняння і краще мати минулий досвід як не мати жодної інформації.