19. Художній образ як основа естетичного сприйняття мистецтва та власної художньо-творчої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Відомо , що загальною формою художнього мислення є художній образ. « Художній образ - змістовна форма мистецтва». Саме він основний критерій художнього твору. Художній образ називають живою «клітиною» мистецтва, безпосередністю естетичного споглядання істини, оскільки й саме мистецтво визначається як мислення в образах. За допомогою осягнення образу ми пізнаємо природу мистецтва. не випадковим є й те, що по-няття художній образ перетинається з поняттями відображення, зміст, форма, твір мистецтва. Художній образ має відношення до творчого процесу, починаючи від образно-смислового задуму й завершуючи втіленням його в упредметнених знакових структурах, а також ре-продукуванням під час сприйняття мистецтва. Художній образ спів-відносять зі специфікою пізнавальної функції мистецтва, порівняно з науково-понятійним аналізом, особливим емоційно-споглядальним станом людини, талантом митця в образно-метафоричному творенні. у своєму повсякденні людська особистість живе у світі образів, тро-пів (від грец. tropos— слово), порівнянь, метафор, гіпербол, алегорій, постійно спілкуючись із природним і суспільним середовищем.

Художньо-естетична діяльність розуміється сьогодні як єдність освоєння дійсності дітьми через сприйняття і створення художнього образу і становлення особистості в цьому процесі. Художній образ, який об'єднує в собі пізнання, відображення, перетворення, переживання і ставлення, - ключова категорія при побудові сучасних концепцій художнього навчання. В естетиці прийнято виділяти алегоричність , метафоричність художнього образу , в якому одне явище розкривається через інше . Інакше кажучи , першорядним завданням на шляху до формування художнього мислення має стати оволодіння учнями знаннями вміннями та навичками , спрямованими на створення художнього образу. У цій роботі особливо важливим є урахування вікових особливостей учнів . Слід розуміти , що навряд чи для молодшого школяра буде доречним малювання складних реалістичних персонажів. проблема оволодіння образною системою може вирішуватися за допомогою малювання образу води або вогню. Дуже важливими при подібному підході стають антропоморфні та зооморфні образи. Базою для оволодіння такими може стати міфологія, яка включає олюднення, як різних стихій, так і явищ. навчання образотворчої грамоти повинно грунтуватися на освоєнні учнями навичок оволодіння формою від найпростіших геометричних фігур до складних об'ємних тіл. Велика увага у програмі приділяється специфіці створення фантастичного (казкового) та реалістичного образу, а також різниці між декоративною та реалістичною манерою зображення. При цьому відбувається розвиток чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу, асоціативно-образного мислення, цілісного бачення, вміння виділяти основне у явищах та формах. Сьогодні багато вчених, педагоги і художники надають великого значення формуванню художнього сприйняття творів образотворчого мистецтва, пильну увагу приділяють розвитку здібностей дитини сприймати, реагувати і створювати художній образ.

завдання:

• Виявлення специфіки художньо-образної мови мистецтва, композиційно-художніх і технічних засобів різних видів пластичних мистецтв.

• Створення художніх образів на основі чуттєво-емоційного сприймання мистецьких творів (музика, література, хореографія тощо), асоціативно-образних інтерпретацій природних форм і явищ.

• Залучення учнів до системного пізнання, опанування техніками та прийомами образного виявлення як художньої основи для особистісного самовираження.

• Вивчення зразків світового та національного мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.

опора на міфологію дає виняткову можливість для дотримання принципу природовідповідності навчання, оскільки вікові особливості дітей, виходячи з еволюційної періодизації дитячої образотворчого творчості Ж. Піаже, відповідають стадіями розвитку міфів. Інакше кажучи , здібності учнів мають пряме відображення в структурі міфу, що поступово ускладнюється. Таким чином , чотири стадії розвитку художньо - образного осмислення дійсності ( міфів) можуть стати основою для створення програмного матеріалу , що пропонує альтернативну сучасним методику викладання образотворчого мистецтва. Ці стадії: 1 стадія - антропоморфні та зооморфні мотиви, 2 стадія - космогонічні і антропогонічні міфи, які роз'яснюють походження світу, всесвіту і людини.3 стадія - створення героя. Відбувається поступовий розворот у бік реалістичності образотворчого мистецтва, концентрації на цілісності явищ істот і речей. 4 стадія - природні цикли, ілюстрація поняття часу