20. Вірусний гастроентерит свиней

гостро перебігаюча висококонтагіозна хвороба свиней усіх вікових груп, яка характеризується катарально-геморагічним гастро­ентеритом, блювотою, виснажуючою діареєю, зневодненням організ­му і високою летальністю серед поросят-сисунів у перші 10—15 днів життя. В основі патогенезу лежать порушення пристінкового травлення і всмоктування внаслідок атрофії ворсинок слизової обо­лонки тонкого кишечнику. Інкубаційний період у поросят-сисунів триває від 18 год до трьох днів, у свиней старшого віку — від одного до семи днів. У поросят-сисунів спостерігаються блювота, діарея (калові маси водя­нисті, сірого або жовтого кольору, неприємного запаху), зневоднення організму, виснаження. Смерть настає на 2—7-й день із моменту появи перших ознак хвороби. У підсвинків, свиней відгодовуваних і ремонтних груп відмічають відмову від корму і діарею протягом кількох днів, блювота має місце лише в окремих тварин. Специфічних лікувальних засобів немає. Для пригні­чення секундарної бактеріальної мікрофлори призначають антибіо­тики, сульфаніламіди та нітрофуранові препарати.

21. Інфекційний атрофічний риніт свиней

хронічне інфекційне захворювання, яке характеризується серозно-гнійним ринітом, атрофією носових раковин та решітчастої кістки, деформацією кісток лицевої частини черепа. Інкубаційний період триває від 2—3 діб до 1 міс. Потім у поросят з'являються ознаки риніту: вони чхають, фиркають, труться п'ятачками об різні предмети. З носових отворів спочатку виділяється прозора серозна, а пізніше — слизо-гнійна рідина. Вна­слідок закупорення слизових протоків відмічається сльозотеча, вини­кає кон'юнктивіт. Ознаки гострого риніту спостерігаються протягом 2—3 тижнів; у деяких поросят в цей період виникають ускладнення (пневмонія, ентерити). Лікування ефективне у початковій стадії захворювання. Застосо­вують антибіотики й сульфаніламідні препарати (біовіт-40, біоветит, тераміцин тощо)

22. Бешиха свиней

інфекційне захворювання сви­ней, яке характеризується при гострому перебігу септицемією, підгострому — появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному— ендокардитом, артритами й некрозом шкіри. Поширене в усіх країнах світу. Інкубаційний період триває 1—8, здебільшого 3— 5 діб. Перебігає блискавично, гостро, підгостро, хронічно. При блиска­вичному перебігу підвищується температура тіла, іноді відмічають нервові явища, смерть настає через кілька годин. При гострій формі бешихи спостерігається гарячка (42—42,5 °С), втрата апетиту, при­гнічення, кон'юнктивіт, блювота, запори, що змінюються проносом. На шкірі з'являються еритематозні плями, що поступово змінюються на яскраво-червоні, ромбоподібні, які при надавлюванні бліднуть. Застосовують антибіотики пеніцилінового, тетрациклiового рядів і сироватку проти бешихи. З лікувальною метою сироватку вводять у дозі 1 —1,5 мл/кг живої маси, пеніцилін — 2 3 тис. ОД/кг маси з інтервалом 6—8 год.

23. Хвороба Ньюкасла

гостра висококонтагіозна хвороба птиці ряду курячих, що характеризується вірусемією, явищами геморагічного діатезу, ураженням травного каналу, дихальних органів і центральної нервової системи. Після проникнення в організм збудник хвороби швидко розмножується в крові, спричинюючи септицемію, інтоксикацію, крововиливи, набряки. Через 24 — 36 год. після зараження вірус виявляється в серці, печінці, селезінці, нирках, головному мозку, кишках, шлунку, зумовлюючи дистрофічні та застійні процеси в різних органах і тканинах. Інкубаційний період триває 2 — 15 діб. Перебіг хвороби — надгострий, гострий, підгострий та хронічний. Спостерігаються висока температура тіла (43 — 44 °С), млявість, ціаноз гребеня й сережок, сонливість, втрата апетиту, часто пронос; фекалії водянисті, зеленувато-жовтого кольору, іноді з домішкою крові. Дихання утруднене, з хрипами, птиця дихає з відкритим дзьобом, під час вдиху чути характерне киркання та хрипи. Розвиваються нервові явища, судоми, порушення координації рухів, повний або частковий параліч ніг і крил, скручування шиї, загинання пальців усередину. Тривалість хвороби — 1 — 4 доби. Летальність дуже висока — 90 — 100 %. Лікування не проводять. Хвору й підозрювану щодо захворювання птицю забивають безкровним методом і спалюють, щоб запобігти поширенню збудника інфекції.