15. Анаеробна ентеротоксемія тварин

(enterotoxaemia infectiosa anaerobica) - остропротекающая хвороба телят, поросят, ягнят, хутрових звірів перших днів життя, що характеризується геморагічним ентеритом, нервовими явищами і загальною інтоксикацією організму, зумовленої токсинами Cl.perfringens. Збудник анаеробний мікроорганізм Cl.perfringens типу А, В , С, D. Це велика (4-8 х 1-1,6 мкм) і нерухома грамположительная паличка. Збудник утворює спори і капсулу. Добре росте на середовищі Кітт-Тароцці і глюкозо-кров'яному агарі Цейсслера. Збудник в спорових форм зберігається тривалий час у навколишньому середовищі. На клостридії згубно діють: хлорвміщуючі препарати, 10%-ний гарячий розчин їдкого натру та ін. Хворіє молодняк сільськогосподарських тварин починаючи з перших днів життя до 1,5 - 2 - місячного віку. Джерелом збудника інфекції є тварини - клострідіоносітелі, які виділяють збудника з випорожненнями. Зараження відбувається аліментарним шляхом. Виникненню хвороби сприяють недостатня годівля вагітних тварин, відсутність моціону, переохолодження чи перегрівання новонароджених, антисанітарні умови утримання. Летальність від 50 до 100%.  Інкубаційний період триває від декількох годин до 2-3 діб. Захворювання протікає гостро і іноді тварини гинуть до появи перших клінічних ознак. Лікування ефективне тільки на початку розвитку хвороби. Застосовують антитоксичну гипериммунную сироватку і антибіотики (біоміцин, синтоміцин, енроксіл, канаміцин, кобактан та ін), сульфаніламідні препарати.

16. Сальмонельоз телят

Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, ураженнями паренхіматозних органів та жовчного міхура, а при підгострому та хронічному перебігу — пневмонією та артритами. Джерелом інфекції можуть бути тварини, птахи, люди, хворі на сальмонельоз або здорові бактеріоносії; найчастіше велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких з великою постійністю містяться різні серовари сальмонел. Нерідко інфікуються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом. Зараження відбувається аліментарним і контактно-побутовим шляхами. Інкубаційний період коливається від 2–6 год до 2–3 днів. Основні клінічні явища зв'язані з дією ендотоксинів, які вивільнюються при руйнуванні сальмонел у травному каналі, на судинну і нервову сітки слизової оболонки. Біль у животі гострий, постійний або переймистий, локалізується переважно в епігастральній та ілеоцекальній ділянках, біля пупка (так званий сальмонельозний трикутник), посилюється перед блюванням і дефекацією. Після блювання біль слабшає. У більшості випадків сальмонельоз має типові клінічні та епідеміологічні риси харчової токсикоінфекції. З токсикоінфекцій, що їх спричинюють умовно-патогенні мікроби. Хворих тварин переміщують в ізолятор, де створюють оптимальний мікроклімат і забезпечують повноцінну дієтичну годівлю. Застосовують комплексний метод терапії, спрямований на зни­щення збудника в організмі, детоксикацію та відновлення порушених функцій органів травлення й дихання. Доцільно використовувати ан­титоксичні сироватки проти сальмонельозу, бактеріофаги. Призна­чають антибіотики (після перевірки збудника на чутливість до них) і сульфаніламідні препарати у терапевтичних дозах, можливе комплексне застосування різних видів антимікробних препаратів із синергідною Дією. З метою регулювання процесів травлення тваринам згодовують АБК, ПАБК, ацидофілія, бактерин-СЛ, інші пробіотики, ентеросор-бенти, премікси, вітаміни.