13. Лейкоз великої рогатої худоби

Хронічна інфекційна хвороба, яка характеризується непластичною проліферацією клітин кровотворної та лімфоїдної тканин з появою в крові мало диференційованих клітин лімфоїдного та мієлоїдного ряду. Визначається взаємовідносинами вірусу і клітин. Вірус не руйнує клітину, а трансформує. Порушується нормальний процес проліферації та диференціації клітин кровотворної тканини. Різко збільшується кількість лейкоцитів в периферичному руслі. В різних органах утворюються пухлини, які змінюють структуру та функції вражених органів внаслідок атрофії специфічних клітин. Все це веде до розладу кровотворення, збільшенню кількості лейкоцитів. Інкубаційний період –2-6 років. В перебігу лейкозу виділяють передлейкозну, початкову, розвернуту і термінальну стадії хвороби. Передлейкозна стадія визначається з допомогою серологічних реакцій. На початковій стадії збільшується кількість лейкоцитів, підвищується процент лімфоцитів, появляються незрілі клітини, при розгорнутій формі ці зміни наростають, збільшуються в розмірі поверхневі та внутрішні лімфовузли. Проявляються різні специфічні і неспецифічні ознаки, і закінчується загибеллю тварин. Лікування Не розроблене. Збудник хворобиРНК-вмісний онкогенний вірус типу С. Вірус лейкозу може довгий час знаходитись в клітині в частково або повністю зв’язаному стані з її геномом. В навколишньому середовищі вірус не стійкий.  Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють збудник на самих ранніх стадіях захворювання. В виникненні захворювання мають значення гено- та фенотипічні фактори тварин, а також вплив факторів зовнішнього середовища. Основним фактором розповсюдження лейкозу є завіз тварин з неблагополучних господарств. Захворюваність в різних господарствах може коливатись від 3 до 75%.

14. Емфізематозний карбункул

Гостро перебігаюча, контагіозна токсикоінфекційна хвороба, яка характеризується гарячкою і розвитком крепітуючих набряків у глибині деяких м'язів тіла. Трапляється в різних регіонах України. Збудник через ворота інфекції (травмовані слизові обо­лонки травного каналу або шкіру) з течією крові заноситься в пошкод­жену м'язову тканину, багату на глікоген, де знаходить сприятливі умови для активного розмноження. Виділяючи токсин, який пригнічує захисні сили організму, збудник спричиняє запальний процес, розпад тканин та нагромадження міхурців газу. Внаслідок цього виникає при­пухлість, що швидко зростає й при натискуванні на неї крепітує. Всмоктування токсинів і продуктів розпаду тканини з місця локалізації процесу викликає інтоксикацію організму та швидку загибель тварини.

На початку хвороби може бути гарячка (температура 41—42 °С), яка через 4—6 год зникає. В місцях, де багато м'язової тканини (стегна, круп, шия, груди, у ділянці глотки) з'являються обме­жені або розлиті припухлості (карбункули), які швидко збільшуються (протягом 8—10 год). Пухлина спочатку щільна, гаряча, болюча, кре-пітуюча при натискуванні. В подальшому вона стає холодною і небо-лючою. При виникненні хвороби на господарство накладають карантин. Забій хворих тварин на м'ясо категорично забороняється. Трупи спа­люють разом із шкірою. Хворих і підозрілих тварин ізолюють і лі­кують антибіотиками.