5. Трихофітія

(Trichophitia, трихофітоз, стригучий лишай) - хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками або запальною реакцією шкіри і фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок.  У великої рогатої худоби шкіра уражується в ділянці голови, шиї, спини, хвоста, сідницях, рідше на кінцівках, в трьох формах – поверхнева, глибока та атипова. Поверхнева форма спостерігається у дорослої худоби і характеризується утворенням маленьких вузликів, а згодом виникають різко обмежені круглі плями, що поступово збільшуються, утворюючи струпи, а через 1-2 міс утворюються оголені безволосі ділянки шкіри. Шкіра на цих місцях потовщується, набуває складчастості. Спостерігається свербіж, іноді дуже сильний. При глибокій формі хвороби характерні різко виражені запальні явища, спостерігається гнійний фолікуліт, абсцеси, формування товстих кірок із засохлого гною. Атипова форма характеризується утворенням на шкірі голови та інших ділянках тіла характерних трихофітійних осередків округлої форми без ознак запалення. Велику рогату худобу ізолюють і лікують вакцинами ЛТФ-130, ТФ-130 К та ТФ-130, а лошат та молодняк коней – СП-1. Для запобігання трихофітії слід дотримуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тваринами. Збудник хвороби – патогенні мікроскопічні грибки, які належать до роду Trichophiton, у тому числі Tr. Verrucosum, який спричинює трихофітію у великої рогатої худоби, Tr. Eqwinum – у коней, Tr. Gypseum – у свиней, хутрових звірів, котів, собак, диких гризунів, рідко у коней і великої рогатої худоби.

6. Ящур

гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, що характеризується везикулярний-ерозивні поразкою покривних тканин (переважно слизові оболонки рота та шкіра кінцівок), що супроводжується інтоксикаційним синдромом. Збудник ящуру– РНК дрібний вірус (діаметром 10 – 30 нм) з родини Picornaviridae, який має сферичну форму. Складається з ікосаедрального капсиду, одноланцюгової РНК та 4 структурних білків. Існує 7 типів вірусу ящуру — А, О, С, SAT-1, SAT-2, SAT-3 та Азія-1. Володіє високою вірулентністю і має спорідненість з епітеліальними структурами шкірних покривів і слизових оболонок. Виділення збудника хворими тваринами відбувається з молоком, слиною, випорожненнями, сечею. Хвора людина не становить епідеміологічне небезпеки. Ящур передається за допомогою контактного механізму, зараження відбувається при потрапляння вірусу на пошкоджену шкіру або слизову оболонку.  Початок захворювання гострий, часто – раптове. Відзначається озноб і різке підвищення температури тіла, головний біль, ломота в кінцівках, попереку. Під кінець першого дня захворювання зазвичай відзначають печіння у роті, гіперсалівація. Може виник ураження слизової оболонки уретри, що виявляється у вигляді різко болючого сечовипускання. Лікування ящура здійснюється в стаціонарі, основні терапевтичні заходи направлений на догляд за порожниною рота, місцеве лікування, полегшення симптоматики. Місцево застосовують мазі (оксолінова, флореналевая, інтерферонового), Фізіотерапевтичні методики (Ультрафіолетове та лазерне опромінення)