- •3. Пастерельоз
- •4.Туберкульоз
- •5. Трихофітія
- •6. Ящур
- •7. Бруцельоз
- •8. Лептоспіроз
- •9. Хвороба Ауєскі
- •10. Лістеріоз
- •11. Міксоматоз кролів-
- •12. Сказ (водобоязнь,гідрофобія)
- •13. Лейкоз великої рогатої худоби
- •14. Емфізематозний карбункул
- •15. Анаеробна ентеротоксемія тварин
- •16. Сальмонельоз телят
- •18. Коліінфекція новонароджених телят.
- •19. Коліентеротоксемія
- •20. Вірусний гастроентерит свиней
- •21. Інфекційний атрофічний риніт свиней
- •22. Бешиха свиней
- •23. Хвороба Ньюкасла
- •25. Грип пташи́ний
- •26. Лейкоз птиці (Leucosis avium)
- •27. Пріонні інфекції. Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби.
- •28. Пуллороз пташиний тиф,
- •29. Чума м’ясоїдних.
- •31. Інфекційна анемія коней
- •32. Хвороба Гамборо
- •34.Африканська чума́ свине́й
- •Класична чума свиней
- •Збудник хвороби
- •Епізоотологія
- •Патогенез
- •Перебіг і клінічний прояв
- •Патологоанатомічні ознаки
- •Діагностика і диференціальна діагностика
- •Імунітет, специфічна профілактика
- •Профілактика
- •Лікування
- •Заходи боротьби.
- •Вірусна діарея великої рогатої худоби
- •Збудник хвороби
- •Епізоотологія хвороби.
- •Патогенез.
- •Діагноз
- •Лабораторна діагностика
- •Диференціальна діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика та заходи боротьби.
- •Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби
32. Хвороба Гамборо
Висококонтагіозне захворювання курчат до 130-добового віку, що має як гострий, так і підгострий перебіг, характеризується діареєю, внутрішньом'язовими крововиливами, ураженням бурси Фабриціуса (клоакальної сумки), травного каналу та нирок. Вірус ІБХ уражує переважно В-лімфоцити клоакальної сумки, спричиняючи атрофію лімфоїдних фолікулів. Одночасно негативну дію його відзначають і в селезінці. У птиці, перехворілої чи вакцинованої "гарячими" вакцинами проти ІБХ, спостерігається тривалий стан імунодефіциту, який негативно впливає на ефективність профілактики всіх інших інфекційних захворювань. Характерним для ІБХ є прояв клінічних ознак у 100% птиці тих стад, куди потрапив збудник. Серед перших ознак хвороби — діарея, що супроводжується виділенням водянистого посліду жовто-білого кольору. Хворі курчата пригнічені, скупчуються, пір'я скуйовджено-брудне, особливо навколо клоаки. Птиця відмовляється від корму та води. Триває хвороба 5—7 діб, після чого можуть мати місце ускладнення внаслідок проявів кокцидіозу чи колібактеріозу. При встановленні діагнозу на ІБХ господарство, в якому вона виявлена, оголошують неблагополучним і вводять обмеження, передбачені відповідною Інструкцією з профілактики та боротьби з ІБХ. Чутливих до хвороби курчат вакцинують з профілактичною метою відповідними вірус-вакцинами і тільки при прямій загрозі виникнення хвороби, а при прояві інфекції використовують біопрепарати на основі "гарячих" штамів вірусу ІБХ.
34.Африканська чума́ свине́й
(лат. Pestis africana suum), африканська лихоманка, східноафриканська чума,хвороба Монтгомері — висококонтагіозна вірусна хвороба свиней, яка проявляється лихоманкою, синюшністю (цианозом) шкіри та обширними крововиливами (геморрагіями) внутрішніх органів. Недуга належить до списку Aзгідно з Міжнародною класифікацією заразних хвороб тварин. Для людини африканська чума свиней - безпечна. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та вірусоносії. Здорові свині заражаються при спільному утриманні їх з інфікованими вірусоносіями. Збудник передається через корм, пасовища, транспортні засоби забруднені випорожненнями хворих тварин. Перебіг хвороби ділять на блискавичний, гострий, підгострий, рідше хронічний. При блискавичному перебігу тварини гинуть без будь-яких ознак; при гострому – у тварин підвищується температура тіла до 40,5-42,0 °C, спостерігається ядуха, кашель, з’являються напади блювання, парези та параліч задніх кінцівок. Спостерігаються серозні або слизово-гнійні виділення з носа та очей, інколи кров’яний пронос, частіше закреп запор. В крові спостерігають лейкопенію(кількість лейкоцитів знижується до 50-60%) Ефективних засобів профілактики африканської чуми свиней на даний час не знайдено, лікувати тварин заборонено. У випадку виявлення вогнища інфекції практикується поголівне знищення свиней безкровним методом, а також ліквідація всіх тварин у радіусі 20 кілометрів від нього. Хворих свиней та тих, які контактували з хворими тваринами забивають. Трупи свиней спалюють.
