29. Чума м’ясоїдних.

Гостре висококонтагіозне вірусне захворювання собак, тхорів, вовків, лисиць, шакалів, норок та інших м'ясоїдних, яке характеризується гарячкою, гострим запаленням слизових оболонок, пневмоніями, шкірною екзантемою та ураженням нервової системи. Після проникнення і реплікації в альвеолярних макро­фагах вірус потрапляє у регіонарні лімфовузли, з лімфою заноситься до всіх паренхіматозних органів і внаслідок порушення клітин в орга­нізмі виникають запальні процеси й ураження органів і тканин. Інкубаційний період триває від двох діб до трьох тижнів. Поява гарячки пов'язана з віремічною фазою, яка клінічно перебігає непомітно або проявляється нездужанням, відсутністю апе­титу, блюванням, проносом. Після інфікування органів та їх пошкод­ження спостерігається другий етап підвищення температури тіла. При цьому виникають пригніченість, гнійний кон'юнктивіт, тонзиліт, фа­рингіт, гнійні виділення з носа. Залежно від тропізму штаму вірусу, яким інфікована тварина, можуть уражуватися різні тканини й органи, що зумовлює прояв різних клінічних форм хвороби: кишкової (блю­вання, пронос, зневоднення організму), респіраторної (гнійні виділення з носа, бронхіт, пневмонія), шкірної (посилення злущення епідермісу, гіперкератоз подушечок пальців), кон'юнктивальної (світлобоязнь, виразки на очах) і нервової (тік, атаксія, манежні рухи, епілептичні напади). Призначають етіотропні, патогенетичні та симптома­тичні засоби. Для інгібування вірусу використовують гіперімунні сироватки, гамма-глобуліни, сироватки тварин-реконвалесцентів, а також інтерферони й інтерфероногени (каніверекс, міксоферон, реоферон та ін.). На ранніх етапах хвороби необхідні імуностимулятори (достим, Т-активін, тимоген, тимолін).

30. Сап

інфекційна хвороба коней, ослів, мулів та інших непарнокопитних, що викликається мікроорганізмом Pseudomonas mallei. За зовнішнім проявом хвороби розрізняють сап носовий, шкірний та легеневий. Іноді всі три клінічні форми можуть бути виражені одночасно. При носовому сапі на слизовій оболонці носової порожнини з'являються дрібні жовтуваті вузлики, оточені червоним колом. На їхньому місці утворюються характерні виразки й зірчасті рубці. Розвиток виразок супроводжується гнійними виділен­нями з носа іноді з домішками крові, а також підпуханням підщелеп­них лімфатичних вузлів. При сапних, поверхневих ураженнях шкіри спостерігаються пустули, виразки з гнійним вмістом або заповнені грануляційною тканиною. При неглибоких ураженнях у товщі шкіри виявляють тверді вузлики з гнійно-некротичним вмістом на розрізі, виразки чи рубці, які можуть бути розміщені по ходу лімфатичних судин. При ураженнях легень відзначають глухий кашель, швидку втомлюваність тварини, періодичне підвищення температури тіла по­над 38,5°С. Лікування мало ефективне; застосовують ртутні втирання, новарсенол (0,6 повторно), сульфамідні препарати (повторно курсами). Можна спробувати ішутр'шньом'язово пеніцилін (по 200 тис. одиниць на добу 7—10 днів зряду).

31. Інфекційна анемія коней

вірусна хвороба, яка належить до повільних інфекцій і характеризується в основному періодичною або постійною гарячкою, анемією, ураженням серцево-судинної системи, дегенеративними і проліферативними змінами в органах, високою летальністю клінічно хворих тварин. Розрізняють надгострий, гострий, підгострий, хро­нічний і прихований перебіг ІНАН. У більшості випадків гостра й підгостра форми спричиняють падіж тварини. При надгострому пе­ребігу хвороби тварина гине через кілька годин або через 1—2 дні. Характерні ознаки: гарячка, параліч задніх кінцівок, серцево-судинна недостатність, часто відзначають гастроентерит. Гостра форма супро­воджується пригніченням, підвищенням температури тіла до 40—42 °С, крововиливами в носову порожнину. При надгострій та гострій фор­мах значно зменшується кількість еритроцитів і знижується рівень гемоглобіну. Підгострий перебіг характеризується періодичною га­рячкою.Лікування не розроблено.Хворі тварини підлягають забою.