3.3 Соціально-економічні умови і ресурси

Структура населення

Бразилія має близько 186 млн. мешканців (оцінка Бразильського інституту географії та статистики IBGE, 2006 рік). Протягом останніх років швидкість зростання населення дещо зменшилася порівняно з максимумом біля 1960 року (Таблиця 2).

Причини зменшення швидкості зростання населення пов'язані з урбанізацією та індустріалізацією, та в результати із зменшенням рівня народжуваності (наприклад, через використання контрацептивів). Хоча рівень смертності різко знизився з 1940 року, рівень народжуваності знизився сильніше.

Бразильський народ формувався протягом останніх 5 століть з кількох хвиль іммігрантів, до яких приєдналися численні завезені африканські раби та місцеве населення. Населення складається з трьох основних етнічно-расових груп: американські індіанці, білі та негри. Негри прибували у вигляді рабів, з 16 століття до середини 19 століття, та переважно належали до народів банту і йоруба. Дещо менший вклад внесли азіатські іммігранти, особливо японці, та араби.

Зараз індіанці становлять 0,4% (за самовизначенням) бразильського населення, або близько 700 тис. чоловік. Індіанцями вважаються представники всіх тубільних народів Бразилії. Вони можуть бути знайдені по всій території Бразилії, хоча більше середнього з концентровані у Північному та Центрально-західному регіонах.

На останньому переписі білими себе назвали 53,7% бразильського населення, або біля 96 млн. чоловік. Вони мешкають по всій території країни, хоча найбільше сконцентровані на Півдні та Південному сході Бразилії. Білими себе вважають як нащадки європейців, так і нащадки деяких інших народів з білим кольором шкіри. Існує також етнічна група бразильців — білі бразильці або їх нащадки, що мешкають на прикордонних з Бразилією територіях Парагваю.

Чорними або неграми себе називають 6,2% бразильського населення, або біля 11 млн. чоловік. Хоча вони також розповсюджені по всій території країни, їх найбільша концентрація у Північно-східному регіоні. Неграми себе вважають всі нащадки африканських народів, перевезених до Бразилії в якості рабів

Термін «Коричневі» (pardos) або «парду» не завжди мав своє сучасне значення. Він був вперше введений під час перепису 1872 року з єдиною ціллю розрізнити вільних негрів (як чистокровних, так і змішаних, будь-якого кольору шкіри) від рабів (знову будь-якого походження і кольору шкіри).

Жовті (amarelos) становлять 0,5% бразильського населення, або біля 1 млн. чоловік. Вони переважно з концентровані у двох штатах: Сан-Паулу і Парана. Жовтими себе вважають нащадки більшості іммігрантів з Азії.

Більшість бразильських жовтих є нащадками японці, які іммігрували до Бразилії між 1908 і 1960 роками, переважно через економічні проблеми. Бразилія зараз містить найбільше японське населення за межами Японії. Інші групи включають незначну кількість китайців та корейців.[11;704]

За обсягом сільськогосподарського експорту Бразилія поступається лише США та Франції. На частку основних експортних культур - кава, какао-бобів, бавовнику, цукрового очерету і сої - приходиться понад третину посівних площ.

Бразилія - перший у світі виробник кави, що є його основною частиною експорту. Вона вийшла на перше місце по постачаннях цукрового очерету.

Бразилія - світовий лідер у виробництві бананів, бобів, займає друге місце в світі по виробництву сої і какао, є найбільшим у Західній півкулі виробником рису, має один з найбільших у світі поголів'ям худоби.

Для економіки Бразилії історично було характерне чергування бурхливих підйомів і різких спадів. [12;56]

Основними транспортними шляхами усередині країни є автодороги. Система автодоріг досить розвинена та складна, ряд автодоріг перетинають вологі ліси Амазонії. Проте у деяких районах під час тропічних злив автодороги стають важко проходимими та небезпечними.

Протяжність автошляхів — 1,7 млн. км, із них 8% — з твердим покриттям.

Довжина залізниць загального користування – понад 32 тис. км. Залізниці у Бразилії загалом застарілі та використовуються майже виключно для перевезення вантажів. Існує лише декілька діючих пасажирських залізниць, найдовша — між містами Белу-Оризонті та Віторія.

Протяжність річок, судноплавних протягом року, перевищує 31 тис. км. Найзручніші водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсиску, Парана, Парагвай) знаходяться далеко від основних господарських центрів країни. У Амазонії річковий транспорт є основним. Великі океанські судна можуть заглиблюватися всередину континенту Амазонкою на 3700 км.

Морський транспорт традиційно був дуже важливим у Бразилії, хоча зараз він також використовується майже виключно для перевезень вантажів. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж Атлантичного узбережжя. Майже всі великі міста уздовж бразильського узбережжя є також важливими торговими портами. Головні морські порти — Ріо-де-Жанейро, Сантус, Ріу-Гранді, Пара-наґуа,Порту-Алеґрі,Белен,Салвадор.

Лідерами перевезень у Бразилії є компанії Vasp і Transbrasil. У Бразилії діє 3277 аеропортів (1999 рік), проте майже всі міжнародні рейси йдуть до міжнародних аеропортів Гуарульос в Сан-Паулу або Галеано в Ріо-де-Жанейро. З останнього часу кілька рейсів йдуть до аеропортів міст Бразиліа і Форталеза. Із посиленням південноамериканської інтеграції очікується, що все більше аеропортів будуть відкриватися для міжнародних рейсів протягом наступних років.[15;34ї