
- •Відчуття як найпростіший психічний процес. Значення відчуттів в житті людини і тварини.
- •Фізіологічні основи відчуттів. Поняття про аналізатор.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •5.4. Види відчуттів
- •Основні властивості та закономірності відчуттів.
- •Пороги чутливості
- •Вдосконалення відчуттів в результаті вправ. Компенсаційні можливості в сфері відчуттів.
- •Розвиток відчуттів у дітей та сенсорне виховання.
- •Поняття про сприймання. Відмінність сприймання і відчуття.
- •Фізіологічні основи процесу сприйняття.
- •Властивості сприймання. Апперцепція.
- •Класифікація та види сприймання.
- •Сприймання простору
- •Сприймання часу, простору, руху.
- •Ілюзії, їх види і причини.
- •1.Ілюзії, пов'язані з особливостями будови ока
- •Сприймання і спостереження. Умови ефективності спостереження. Спостережливість.
- •Індивідуальні особливості сприймання.
- •Розвиток сприймання в онтогенезі.
- •Поняття про увагу. Роль та значення уваги в житті і діяльності людини.
- •Природа уваги в теоріях і концепціях, дискусійність питання у психологічній науці.
- •Фізіологічні механізми уваги. І.П. Павлов та а.А.Ухтомський про мозкові механізми уваги.
- •Класифікація та види уваги, їхня характеристика.
- •Увага та уважність як властивості особистості. Розвиток уваги у дітей.
- •Поняття про пам’ять , її значення в життєдіяльності людини.
- •Природа пам’яті: психологічні, фізіологічні, хімічні теорії пам’яті.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси і закономірності пам’яті.
- •Запам’ятовування, його види.
- •Умови ефективності довільного і мимовільного запам’ятовування.
- •Заучування та прийоми його організації.
- •Поняття про мнемічні дії. Мнемотехніка і мнемотехнічні прийоми.
- •Відтворення, його види.
- •Збереження і забування. Ремінісценція. Ретроактивне і проактивне гальмування. Забування та його причини
- •Уявлення пам’яті, їх характерні особливості.
- •Забування, його причини і боротьба з ним. Закон забування г. Еббінгауза.
- •Індивідуальні особливості і типи пам’яті.
- •Розвиток пам’яті в онтогенезі. Виховання пам’яті.
- •Вікові та індивідуальні особливості пам’яті людей та їх врахування в діяльності.
- •Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.
- •Розумові дії та операції мислення
- •Зв’язок мислення з мовою і мовленням.
- •Теорії мислення, його фізіологічна основа.
- •Мислення як процес і як діяльність.
- •Класифікація та види мислення.
- •Розвиток мислення в онтогенезі.
- •Історичний розвиток мислення людини.
- •Основні форми мислення: поняття, судження, умовиводи.
- •Розумові дії та операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація, систематизація.
- •Формування розумових дій (п.Я.Гальперін)
- •Мислення і процес розв’язування задач. Проблемна ситуація і задача.
- •Поняття про інтелект людини.
- •Творче мислення і креативність.
- •Мислення людини і тварини.
- •Індивідуальні особливості мислення людини.
- •Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності.
- •Соціальна природа уяви. Функції уяви.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Фізіологічні основи уяви. Аналітико-синтетичний характер процесу уяви.
- •Уява та органічні процеси.
- •Класифікація та види уяви.
- •Мрія як особливий вид уяви. Мрії і практична діяльність
- •Розвиток видів уяви в онтогенезі.
- •Процес створення образів уяви.
- •Індивідуальні особливості уяви.
- •Уява і особистість.
- •Роль уяви в різних видах діяльності особистості (науковій, технічні, художній).
- •Поняття про творчість. Уява і творчість.
- •Творчість як розв’язування творчих задач. Творче натхнення.
- •Психологічні проблеми навчання творчості. Творчий тренінг.
Індивідуальні особливості уяви.
Індивідуальна своєрідність уяви виявляється у різній широті і змістовності уяви, перевазі тих чи інших видів уявлень, їхній силі і дієвості. Уява залежить від швидкості, легкості чи, навпаки, труднощів у перетворенні наявних уявлень та вражень людини у нові образи. Індивідуальні особливості уяви у різних людей залежать від переважання уявлень, що виникають (наприклад, зорові, слухові та ін.), а також за мірою співвіднесення з реальністю, життєвістю і правдивістю образів уяви. Яскравість образів уяви може бути настільки велика, що їх плутають і сприймають як реальні.
Індивідуальні особливості уяви виявляються і в тій чи іншій галузі діяльності та тяжінні до неї: технічній, науковій, практичній, мистецькій. Сферою вияву фантазії може бути музика, література, художнє мистецтво, архітектура та ін. За своїм змістом уява може бути як однобічною, тобто виявлятись в якійсь одній галузі, так і багатогранною та яскравою в багатьох сферах. На яскравість та силу образів уяви можуть впливати емоційні риси, емоційний стан особистості.
Індивідуальні відмінності уяви виявляються також у повноті і стійкості виниклих образів. Це можуть бути неяскраві, розмиті, невиразні образи, що швидко зникають, або стійкі, детальні зображення, які надовго запам'ятовуються.
Індивідуальні особливості уяви залежать також від мислення та волі людини. К.Д. Ушинський наголошував, що "сильна, стрімка і яскрава уява з якою людина не в змозі боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки великих поетів, але і великих мислителів та вчених. Уява слабка, в'яла, бліда не доведе людину до безумства, але й не створить генія". Тому за розвитком уміння людини підкоряти уяву поставленим завданням розрізняють людей з організованою і неорганізованою фантазією.
Уява і особистість.
Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від усього її психічного життя. Особлива роль у створенні образів уяви належить зацікавленням, потребам, світогляду особистості, що наповнюють її духовний світ. З діяльністю уяви пов'язане формування ряду морально-психологічних якостей особистості - гуманності, чуйності, почуття обов'язку тощо. Зрозуміло, що виявити чуйність може лише людина, яка, знаючи життя та особливості рис характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент.
У потужності та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості вищої нервової діяльності. Уява - один із показників, за якими І. П. Павлов поділяв людей на художній або мислительний типи. Художник має справу з образами (зоровими, руховими, слуховими тощо), що свідчить про переважання в його діяльності першої сигнальної системи, образного відображення світу.
Отже, уява не лише впливає на хід психічного життя людини, а й зумовлює формування важливих якостей її особистості.
Формалізована структура змісту теми
Функція уяви: створення образів нових об'єктів - випереджальне відображення реальності.
Механізм уяви: дисоціація життєвих вражень та об'єднання виокремлених елементів у нові комбінації.