Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності.
Уява - образно-інформаційне моделювання дійсності на основі рекомбінації образів пам'яті. Завдяки уяві людина передбачає майбутнє і регулює свою поведінку, творчо перетворює дійсність. Уява - специфічно людське прояв психічної активності, що сформувалося у трудовій діяльності: будь-яка трудова діяльність вимагає попереднього усвідомлення мети, тобто формування психічної моделі майбутнього результату діяльності. Уява забезпечує випереджаюче відображення дійсності, при якому минуле екстраполюється (проектується) в майбутнє. Уява дозволяє людині приймати рішення при дефіциті вихідної інформації, формувати високо ймовірні припущення в проблемних ситуаціях. Уява - здатність людини реконструювати дійсність, генерувати аутообрази - створювати образи від себе. Воно забезпечує формування образних уявлень за описами, творче конструювання і фантазування. Все це свідчить про інтегративну сутності процесу уяви: у ньому поєднуються чуттєва, раціональна сфери психіки людини. Образи, що виникають у процесі уяви, активізують емоційну сферу людини, мобілізують його енергію на досягнення майбутніх результатів. За допомогою уяви майбутнє детермінує поведінку людини. Кожен акт мислення включає в себе уяву. Тільки завдяки йому стають можливими специфічно людська операція мислення - абстракція, такі методи пізнання, як екстраполяція і інтерполяція, уявний експеримент. Глибоке проникнення в дійсність вимагає вільного ставлення свідомості до елементів дійсності. Уява забезпечує цілісність і константність сприйняття. Воно орієнтує людину в безкрайніх просторах майбутнього і дозволяє реконструювати картини далекого минулого. Здатність людини передбачати і глибоко переживати уявні етичні ситуації - основа його моральної поведінки. Навколишнє середовище є для людини багатошаровим проблемним світом, усвідомлення якого неможливо без досить розвиненої уяви. Воно забезпечує людині знакова оволодіння світом і лежить в основі ідеального відображення дійсності.
Соціальна природа уяви. Функції уяви.
Функції уяви полягають:
1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;
5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.
"Витвори уяви - це небачені у світі сполучення бачених вражень".
І. М. Сеченов
Характерні риси уяви представлені на Рис. 2.6.2:
Рис. 2.6.2. Риси уяви
1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Людина заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань.
2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
Відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також мислення не так уже й легко. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Однак саме характер проблемної ситуації визначає або діяльність мислення або роботу уяви. Уява працює на тому етапі пізнання, коли невизначеність проблемної ситуації досить велика. Відсутність необхідної повноти знань дозволяє "перескочити" якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Тому шляхи розв'язання не завжди правильні.
Образи уяви відрізняються від образів пам'яті тим, що
"Ми відрізняємо уяву від мислення впевненістю, яка притаманна нашому мисленню: якщо ми впевнені в дійсності того, що уявляємо, то, отже, ми мислимо".
Арістотель
в уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам'яті. Уява відрізняється від пам'яті новизною відтворених нею асоціацій щодо тих, які зберігаються в пам'яті.
Уява відрізняється також і від відчуття, яке обов'язково спирається на безпосередній контакт з подразником, який надходить із зовнішнього світу.
3) Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява дає змогу глибше осмислити і пізнати дійсність, але інколи спотворює її. Так, під впливом почуття кохання до певної людини наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Митці, люди з розвиненою уявою, зображуючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями. Але хоч яким би не був новий образ, створюваний ними, він завжди спирається на об'єкти дійсності.